Димов Димитр Тодоров

Визначення і загальна характеристика

ДИ́МОВ Димитр Тодоров (Димов Димитър Тодоров; 25. 06. 1909, містечко Ловеч, Болгарія — 01. 04. 1966, Бухарест, похов. у Софії) — болгарський письмен­ник. Закін. вет.-мед. факультет Софій. університету (1934, д-р вет. медицини). Від 1953 — проф. Вищого с.-г. ін­ституту в Софії. Очолював СП Болгарії (від 1964). Д. — майстер соц.-психол. роману. Його герої, наділені сильними почу­т­тями й амбіціями, вступають у соц. і морал. конфлікт з епохою. Перший роман — «Поручик Бенц» (1938) — Д. написав у дусі філософії А. Берґсона, в антивоєн. спрямуван­ні. Роман «Осъдени души» (1945) — про події громадян. війни в Іспанії 1939 і після неї, долю католицизму в духов. житті особистості. Широку панораму життя Болгарії 30–40-х рр. 20 ст., шлях морал. де­градації доморослого міщанства, їх політ. банкрутства і нац. зради по­дано в соц.-психол. романі-епопеї «Тютюн» (1951; екраніз. 1961, реж. Н. Корабов). На­прикінці 50-х рр. Д. звернувся також до драматургії, його героїко-романт. драма «Почивка в Арко Ирис» (1963), присвяч. Іспанії 30-х рр. 20 ст., по­ставлена в Дні­пропетровську 1973. Окремі твори Д. пере­клали П. Новохацький, І. Недялков, В. Захаржевська, Н. Никифорова, І. Дзюба, О. Кетков.

Тв.: Севастопол, 1913 // Лит. глас. 1940, 15 мая; Съ­брани съчинения: В 6 т. 1966–67; укр. перекл. — Тютюн. 1962; 1975; Пере­починок в Арко Іріс. 1972; Приречені душі. 1980 (усі — Київ); Поручик Бенц // Словʼян. віче — ХХІ ст. 1997. № 1.

Літ.: Захаржевська В. О. Димитр Димов: Літ.-крит. нарис. К., 1978; Димитр Димов: Биобиблиогр. указ. Москва, 1981; Доспевска Н. По­знатият и непо­знатият Димитър Димов. София, 1985; Куюмджиев К. Димитър Димов. София, 1987; Дзюба І. Димитр Димов та його роман «Поручик Бенц» // Словʼян. віче — ХХІ ст. 1997. № 1.

В. О. Захаржевська

Завантажити статтю