Гунґарологія

Визначення і загальна характеристика

ГУНҐАРОЛО́ГІЯ — наука, що досліджує мову, літературу, фольклор, етно­графію, історію та мистецтво угорського народу на різних етапах його формува­н­ня і роз­витку. Поня­т­тя «Г.» стало загально­вживаним з серед. 20-х рр. 20 ст. Хоча у на­ступні роки воно широко використовувалося у наук., су­спільно-політ. і публіцист. працях, однак єдиного ро­зумі­н­ня його змісту немає донині. Вперше термін «Г.» у наук. обіг увів проф. Берлін. університету Р. Ґраґер. 1932 Л. Ниймет у першому номері ж. «Tanú» пере­рахував дисципліни, які, на його думку, обʼ­єд­нує термін «Г.» — угор. мово­знавство, історія, гео­графія, етно­графія та соціологія. Намагаючись дати ви­значе­н­ня Г. він публікує 1934 у на­ступ. номерах цього журналу докладний план створе­н­ня гунґарол. товариства, у якому від­значає, що гунґарологи в основу своїх дослідж. повин­ні покласти ви­вче­н­ня явищ матер. і духовної культури угорців: мови, літ-ри, етно­графії, мистецтва тощо. Для реалізації цього плану угор. етно­граф і громад. діяч Д. Ортутої 1935 засн. ж. «Magyarságtudomány», в якому опублікував низку статей з питань Г. 1939 на філос. факультеті Будапешт. університету під керівництвом Ш. Екгарда та за сприя­н­ня 6-ти гуманітар. кафедр засн. перший Ін­ститут гунґарології. Подібні ін­ститути створ. і в ін. ВНЗах Угорщини та Румунії, де компактно проживають угорці. Того ж року за ред. Д. Секфі ви­йшов зб. наук. ст. ві­домих наук. і культур. діячів Угорщини, зокрема З. Кодая, М. Бабіча, Л. Бортуца, Д. Керестурі, під на­звою «Mi a magyar?» («Що таке угорці?»), присвяч. про­блемі зʼясува­н­ня складників поня­т­тя «Г.».

Після 2-ї світової війни комуніст. влада Угорщини заборонила термін «Г.», посилаючись на політ. чутливість сусід. країн, а попередні дослідж. вчених з питань Г. вважала націоналістичними. Така ситуація тривала до створе­н­ня 1968 при Університеті м. Нови Сад (Югославія) Ін­ституту гунґарології. Його від­кри­т­тя засвідчило, що у той час значно легше було роз­вивати гунґарол. дослідж. за кордоном, ніж у самій Угорщині. Створе­н­ня подіб. наук. центрів і каф. угор. філології сприяло появі знач. кількості гунґарологів та їх обʼ­єд­нан­ню в єдиний між­нар. форум.

Для ко­ординації гунґарол. дослідж. у різних країнах світу 1977 у м. Ніредьгаза (Угорщина) засн. Між­нар. товариство з угор. філології на чолі з проф. Університету м. Упсала (Швеція) Бо Вікманом, яке видавало ж. «Hungarológiai Értesítö» та «Hungarian Studies». З часом сформувалися центри гунґарол. дослідж. за кордоном: 1985 у Парижі при Сорбон. університеті створ. Між­університет. гунґарол. дослідниц. центр на чолі з проф. Ж. Перро; у тому ж році в Римі на базі 9-ти каф. угор. мови та літ-ри італ. університетів створ. Гунґарол. дослідниц. центр на чолі з проф. П. Ґлованбат­тісти; 1988 на базі каф. угор. філології Ужгород. університету створ. Центр гунґарології на чолі з проф. П. Лизанцем; того ж року при Гамбурґ. університеті створ. Центр гунґарології на чолі з проф. В. Феенкером. Центри видають власні ж. «Cahiers dʼEtudes hongroises» (Париж), «Rivista di Studi Ungheresi» (Рим), «Acta Hungarica» (Ужгород). Журнали гунґарол. характеру видають і окремі університети, зокрема Берлін. — «Berliner Beiträge zur Hungarologie», Мюнхен. — «Ungarn Jahrbuch», Торонт. — «Hungarian Studies Review», м. Нови Сад — «A Hungarológiai Intézet Tudományos Közleményei», м. Ювяскуля (Фінляндія) — «Hungarologische Beiträge». Для ко­ординації їхньої роботи 1989 у Будапешті засн. Між­нар. гунґарол. центр, який проводить щорічні наради угор. лекторів і гунґарологів, що працюють за межами Угорщини, а також від­бирає (за конкурсом) лекторів, яких направляє на 4 р. для чита­н­ня гунґарол. дисциплін (угор. мова, література, усна нар. творчість, етно­графія) у ВНЗи та наук. заклади різних країн світу, де функціонують каф. угор. філології чи гунґарол. центри. Від 1993 Центр видає ж. «Hungarológiai ismerettár», «Officina Hungarica», «Hungarológia».

Системат. і планове дослідж. різних питань гунґарол. характеру в Україні роз­почалося від серед. 60-х рр. 20 ст. в Ужгород. університеті, де 1963 на філол. факультеті було від­крито угор. від­діл., а 1964 — каф. угор. мови та літ-ри (від 1970 — каф. угор. філології), яка нині є осн. осередком дослідж. різних питань з угор. мови та літ-ри, укр.-угор. між­мовних і між­літературних контактів, угор. діалектології, усної нар. творчості та етно­графії. При Центрі гунґарології 1993 створ. Закарп. угорськомовне наук. товариство, яке до 2006 видало 5 номерів свого «Вісника». У різні часи гунґарол. про­блеми ви­вчали ві­домі укр. вчені та дослідники, зокрема О. Ткаченко, В. Німчук, М. Пещак, К. Шахова, І. Мегела, М. Держалюк, Л. Мушкетик, Г. Герасимова, Т. Клінченко.

Літ.: A hungarológia-oktatás elmélete és gyakorlata. I. kötet. Budapest, 1984; I. Bibó. A magyarságtudomány problémája // Válogatott tanulmányok. II. kötet. Budapest, 1986; Хунгарология в Ужгородском государствен­ном университете. Библиогр. указ. Уж., 1990; Лизанець П. Унгаристика на Україні // Acta Hungarica. Уж., 1994; Його ж. Гунґарологічні дослідже­н­ня в Україні: стан та пер­спективи роз­витку // Між­нар. звʼязки і знахідки. К., 1997. Вип. 6; Його ж. Hungarológiai Intézet Ungváron // Debreceni Szemle. 3 sz. Debrecen, 1999; Його ж. Центр (Ін­ститут) гунґарології // Ужгород. університет на порозі 3-го тисячолі­т­тя. Уж., 2005.

П. М. Лизанець

Завантажити статтю