ГОЛЕНИ́ЩЕВ-КУТУ́ЗОВ Ілля Микола­йович (Голенищев-Кутузов Илья Николаевич; 12(25). 04. 1904, с. Наталіно, нині Саратов. обл., РФ — 26. 04. 1969, Москва) — російський літературо­знавець, фольклорист і пере­кладач. Доктор філологічних наук (1960). Емігрував 1921 за кордон. Закін. Белґрад. університет (1925), де від 1933 працював приват-доцент 1927–33 жив у Італії та Франції; 1954–55 — проф. Будапешт. університету. 1955 повернувся на батьківщину. Проф. Моск. університету (1956–58). Ви­вчав словʼян. і роман. літ-ри, взаємозвʼязки культур Сх. і Зх. Європи, латин. літературу серед. віків, зокрема творчість А. Данте. Дослідж. «Итальянское Возрождение и славянские литературы XV–XVI вв.» (Москва, 1963) охоплює, зокрема, й укр. матеріал. У доповіді на 5-му Між­нар. зʼ­їзді славістів «Гуманизм у восточных славян (Украина и Белорус­сия)» (Москва, 1963) простежує впливи європ. гуманізму на укр. культуру 16–18 ст. Писав також вірші (поет. зб. «Память», Paris, 1935). З нагоди 125-ї річниці з дня народже­н­ня Т. Шевченка у ж. «Српски књижевни гласник» (Бео­град, 1939, кн. 57, № 8) на­друкував ста­т­тю про укр. поета.