Голець Ірина Павлівна

Визначення і загальна характеристика

ГО́ЛЕЦЬ Ірина Павлівна (26. 04. 1956, м. Охтирка Сумської обл.) — скульпторка, графік і художник театру. Закінчила Київський художній ін­ститут (1981; майстерня В. Бородая, викладачі Ю. Бондаренко, І. Макогон, В. Швецов), стажувалася в Ін­ституті живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1989–90; майстерня Б. Пльонкіна). Працювала викладачем (1986–93), завідувачем кафедри скульптури (1989–90) у Харківському художньо-промисловому ін­ституті. Спів­працювала з видавництвом «Фоліо» (Харків, 1993–96). Від 2004 — художник-по­становник Харківського академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка. Учасниця мистецьких ви­ставок від 1985. У 2003 створила 20 скульптур у натуральну величину для ви­стави «Ромео і Джульєт­та. Фрагмент» за В. Шек­спіром (реж. А. Жолдак; премʼєра — у театрі «Volksbühne», Берлін, 2005); сцено­граф і художник костюмів до ви­став «Негода» А. Стріндберґа (реж. С. Пасічник, 2005) та «Ревізор» М. Гоголя (режисер Ю. Одинокий, 2006; обидві — Харківський академічний драматичний театр ім. Т. Шевченка). Сцено­графія Г. вирізняється екс­периментальністю, концептуальністю задуму, транс­формаційними декораціями з елементами кінетики. Для порт­ретів характерні кон­структивні чіткі форми, духовна гармонія образів. Оформила поетичні збірки «Псалмы и скорби» С. Глузмана (Х., 1994), «Остров» І. Захарової (Х., 1996).

Тв.: монументальна скульптура «Мати з немовлям. Дорога» (1982); меморіальні дошки — академіку В. Кононенку (1984), І. Котляревському (1988), М. Бал­ліну (2003); садово-паркова композиція для фонтана «Дударики» (1983, м. Ізюм Харків. обл.); порт­рети — «Таїна (Актриса С. Солов­йова)» (1980), «Китаянка Ся Ю Шань», артист цирку В. Стіхановського (обидва — 1985), «Катерина (Згадка про Пінтурік­кіо)» (1987); цикли рисунків — «Сни», «Світи» (обидва — 1997–99); керамічні вази; декоративні світильники.

А. С. Пів­ненко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю