ҐА́БОР Василь Васильович (10. 12. 1959, с. Олександрівка Хуст. р-ну Закарп. обл.) — письмен­ник, літературо­знавець, журналіст. Кандидат філологічних наук (1997). Член АУП (1997). Закін. Львівський університет (1986). Працював у львів. газетах (1987–90) та істор.-крає­знав. ж. «Літопис Червоної калини» (1991–92); від 1993 — науковий спів­робітник, від 2000 — завідувач від­ділу досліджень іноз. періодики Н.-д. центру періодики ЛНБ. Автор зб. новел «Книга екзотичних снів та реальних подій» (1999; 2003), історико-бібліогр. дослідж. «Українські часописи Ужгорода (1867–1944)» (2003), історико-крає­знав. нарису «Моє Шандрово» (2003). Худож. стилю Ґ. притаман­на лаконічність та вдале по­єд­на­н­ня реал. й магіч. (дійсності та сну). Під­готував і пере­видав (2000) літ.-мист. самвидав. ж. «Скриня» (1971). Упорядник антології-енциклопедії літ. генерації 80-х рр. «Приватна колекція: Ви­брана укр. проза та есе­їстика кін. ХХ ст.» (2002) та один з авторів у антології «Четверо за столом» (2004). Усі твори і праці Ґ. опубл. у Львові. Окремі його художні твори пере­кладені англ., нім., серб., хорват. та япон. мовами.