Ґодлевський Еміль
ҐОДЛЕ́ВСЬКИЙ Еміль (Godlewski Emil; 30. 06. 1847, с. Красоцін Кельц. воєводства, нині Польща — 11. 09. 1930, Краків) — польський фізіолог рослин, агрохімік. Батько Еміля та Тадеуша-Йозефа Ґодлевських. Доктор філософії (1873), професор (1874), академік Польс. АН. Почес. д-р Варшав., Яґеллон. (Краків), Львів., Вільнюс. університетів. Закін. Вищу школу у Варшаві (1869, ступ. магістра), навч. в Університетах м. Єна та Вюрцбурґ у Німеччині. 1871–72 — асист. Пром. школи в Кракові під керівництвом Б. Радзішевського та в Яґеллон. університеті під керівництвом І. Черв’яковського. 1873–74 — доцент, 1891–1919 — професор кафедри с.-г. хімії і фізіології рослин Яґеллон. університету; 1874–78 — викладач Львів. політехніки та Львів. університету; 1878–91 — завідувач кафедри ботаніки Вищої с.-г. школи в Дублянах (нині Жовків. р-ну Львів. обл.); 1919–28 — завідувач відділу с. господарства Держ. наук. інституту с. господарства в Пулавах (Польща). Засн. польс. школи фізіологів рослин. Один з найвідоміших дослідників процесів асиміляції СО2, дихання, росту рослин. Осн. наук. праці присвяч. процесу фотосинтезу, зокрема виявленню його первин. продуктів, залежності процесу від концентрації СО2 та інтенсивності освітлення. Досліджував також процеси поглинання води, переміщення води та мінерал. речовин.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Myśli przewodnie fiziologii roślin. Т. 1. 1923; Т. 2. 1932.
Завантажити статтю
