Ґрунтова мікробіологія

ҐРУНТОВА́ МІКРОБІО­ЛО́ГІЯ — наука, що ви­вчає фізіологічні особливості ґрунтових мікроорганізмів, закономірності їхнього пошире­н­ня і жит­тєдіяльності, а також взаємозвʼязки в угрупова­н­нях з ґрунтом і рослинами. Ґ. м. ви­вчає біо­хім. ґрунт. процеси, зумовлені жит­тєдіяльністю окремих груп ґрунт. мікронаселе­н­ня, їхні інтенсивність та напрями протіка­н­ня залежно від ґрунт.-клімат. умов і антропоген. впливу, про­гнозує та роз­робляє заходи управлі­н­ня цими процесами; досліджує роль мікроорганізмів в утворен­ні та еволюції різних типів ґрунтів і ґрунт. родючості.

Ґ. м. як наук. дисципліна сформувалася на­прикінці 19 ст. Започаткували її незалежно один від одного вчені Франції, Німеч­чини та Росії у 80-х рр. 19 ст. дослідже­н­нями специф. ґрунт.-мікробіол. процесів. У Росії їх здійснив П. Костичев, зокрема 1884–86 він ви­вчав пере­творе­н­ня рослин. решток у гумус і описав роль у цьому процесі ґрунт. грибів. Велике значе­н­ня для становле­н­ня Ґ. м. у світ. науці мали праці С. Вино­градського, який започаткував два етапи її роз­витку: морфол. опису й екол.-фізіол. досліджень. Він вперше описав механізм хемосинтезу у нітрифікуючих бактерій, дослідив процеси анаероб. фіксації азоту, аероб. роз­кладу целюлози та роль мікроорганізмів у пере­творен­ні гумус. сполук, за­пропонував низку мікробіол. методів, зокрема прямої мікро­скопії ґрунту, селектив. культур. Становле­н­ня Ґ. м. базувалося на наук. методі франц. мікробіо­лога Л. Пастера, під впливом якого започатковано ви­вче­н­ня анаероб. пере­творе­н­ня орган. сполук у ґрунті. Вагомий внесок у роз­виток екол.-фізіол. напряму в Ґ. м. зробили В. Омелянський, М. Холодний, Л. Рубенчик, продовжили його ви­вче­н­ня М. Красильникова, Д. Нікітіна, К. Теп­пер, Г. Заварзіна, М. Панькова та ін. Сучасні школи Ґ. м. в Україні заснували К. Андріюк та О. Валагурова (теор. основи формува­н­ня структури і функціонува­н­ня мікроб. ценозів), В. Патика (закономірності формува­н­ня мікроб. угруповань в агроценозах та наук. основи викори­ста­н­ня мікроб. біо­препаратів), І. Козлова (біо­геохім. діяльність ґрунт. мікроорганізмів), А. Антипчук та В. Волкогон (симбіо­тичні й вільноіснуючі діазотрофи), В. Козирицька (біол. активність ґрунт. стрептоміцетів). На ниніш. етапі роз­витку Ґ. м. актуал. є молекулярно-генет. дослідж. та пошук діагност. показників для оцінки екол. стану ґрунтів, проведе­н­ня ґрунт.-мікробіол. моніторингу в умовах антропоген. пресингу. В Україні про­блеми Ґ. м. ви­вчають фахівці Ін­ститутів мікробіо­логії і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ (Київ), агро­екології та біо­технології (Київ), с.-г. мікробіо­логії (Чернігів) УААН, ННЦ «Ін­ститут ґрунто­знавства та агрохімії» УААН (Харків), зокрема Г. Іутинська, Л. Чайковська, В. Канівець та ін.