ДАВИДЯ́К Євген Васильович (23. 04. 1879, с. Гребенів, нині Сколів. р-ну Львів. обл. — 28. 03. 1962, Львів) — право­знавець. Син В. Давидяка. Доктор права (1908), доцент (1947). Дійсний член НТШ (1937). Закін. Укр. академ. гімназію у Львові (1897), Львів. університет (1903). Працював у Львові пом. адвоката (1904–12); у 1912 від­крив власну адвокат. канцелярію. Учасник 1-ї світової війни у складі австр. армії, Визв. змагань 1917–21 — у складі УГА. Інтернований у Чехо-Словач­чині. Повернувся до Львова, 1921–39 працював адвокатом у влас. канцелярії. Як захисник брав участь у багатьох політ. процесах, зокрема справі УВО (1922), Святоюр. справі (1922–23), процесах Аброзюка (1929) і Бандери (1936). Водночас викладав в Укр. (таєм.) університеті у Львові (1923–27 — ректор). Один із засн. і чл. правлі­н­ня Союзу укр. адвокатів (1923–39), чл. правлі­н­ня НТШ (1937–39). У 1939–41 — в. о. професор кафедри кримінал. права і процесу, 1944–58 — доцент, в. о. проф., в. о. завідувача кафедри кримінал. права і процесу Львів. університету.