ГОЛОЦВА́Н Леонiд Іванович (20. 04. 1934, Харкiв — 24. 04. 2019, м. Апостолес, Арґентина) — громадський дiяч, поет, пере­кладач. Член НСПУ (1992). Під час 2-ї світової війни емігрував до Австрії. Вiд 1948 — в Арґентинi, де закiн. Університет у м. Кордоба (1965, цивіл. інженерія). Працював у Держ. нафт. компанiї; проф. Університету у м. Невкен. Від 1974 — проф. фiлiї Укр. катол. університету св. Климентія-Папи (Буенос-Айрес), вів курс компаратив. історії словʼян. літ-р. Від 1996 — викладач курсу української мови для пере­кладачів в Університеті Буенос-Айреса. Кер. укр. радiо­станцiй у Кордобi й Невкені (1958–72), організатор і кер. арґентин. театр. групи. Голова Товариства укр. високошкiльникiв в Арґентинi (1992–94). Друкувався у ж. «Пороги», г. «Наш клич», «Українське слово». Здійснив пере­клади і упорядкував «Антологію арґентинської поезії 20 ст.» (Лц., 1989) та укр. поезії «Ukrania en poesia» (Buenos Aires, 1991), до якої уві­йшли твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Зерова, П. Тичини, Олега Ольжича, Л. Костенко, М. Він­грановського, І. Драча, Д. Павличка та ін. Автор зб. віршів «Lienzo de Neuquen» (Buenos Aires, 1995); есе «Motivos religiosos en las obras de poetas y novelistas contemporaneos en Ucrania», «La espiritualidad cristiana del pueblo Ucranio en poesios de Taras Shevchenko» та «Influencia del cristianismo en la literatura Ucrania del periodo medieval», опубл. у зб. «Milenio del cristianismo en Rusʼ-Ucrania» (Buenos Aires, 1989). Пере­кладав також українською твори іспаномов. поетів, писав іспанською оповіда­н­ня і казки. 2003 у Києві видав двомов. іспан.-укр. «Кобзар / Kobzar» Т. Шевченка.