ГРАБЕ́ЦЬ Омелян Петрович (псевд.: Батько, Вовк; 01. 08. 1911, с. Нове Село Любачів. пов., нині Польща — 10. 06. 1944, с. Микулинці Літинського р-ну Він­ницької обл.) — громадський та військовий діяч. Чоловік Г. Грабець. Закінчив Празький політехнічний ін­ститут (1935). Член Пласту, УВО і ОУН. За причетність до атентату на польського міністра Б. Пєрацького (1934) був ви­даний чеською владою польському правосуд­дю. За від­сутністю доказів уникнув смертної кари, від­бував покара­н­ня у таборі м. Береза Картузька (нині м. Береза Брестської обл., Білорусь; вересень 1934 — січень 1935, звільнений через важку травму). 1938 працював на текс­тильній фірмі «Полотно» у Львові. За скерува­н­ням проводу ОУН очолював Українське студентське спортивне товариство, керував обороною собору св. Юра від польських шовіністичних банд. 1939 знову заарештований польськими урядовцями (табір Бригідки, Львів). На поч. 2-ї світової війни — у похідних групах ОУН; проводив організаційну й просвітницьку роботу. Від 1941 — провід­ник при­значеної під­групи на Воронежчині, обласний провід­ник ОУН Рівненщини, від 1942 — обласний провід­ник ОУН Камʼянець-Подільщини, 1943–44 — провід­ник Генерального округу ОУН на Осередньо-східній українській землі (нині територія Хмельницької та Тернопільської обл.), 1944 — командир УПА–Південь. Організував масові втечі з таборів військовополонених, чимало звільнених від німецьких окупантів поповнили лави загонів УПА. Загинув у бою з від­ділами НКВС.