Гражданський шрифт

Визначення і загальна характеристика

ГРАЖДА́НСЬКИЙ ШРИФТ. Почали за­стосовувати в Росії у книжках світського друку після проведеної 1708–10 реформи замість давньоруського шрифту, заснованого на кирилиці. Ін. назва — «граж­данка». За­провадже­н­ня Г. ш. стало природним наслідком роз­витку освіти й культури Росії на поч. 18 ст. Громіздкий і за­старілий кирилич. друк. пів­у­став з його складним правописом і числен­ними титлами став не­придатним для друкува­н­ня наук. ви­дань, навч. посібників, худож. літ-ри тощо. Тому на основі нового скоропис. почерку моск. кириличного письма кін. 17 — поч. 18 ст. (ним вели дипломат. листува­н­ня і писали грамоти), нових шрифтів у гравюрах на металі (зокрема на титул. листах і картах) та лат. шрифту «антиква» було створ. новий шрифт із простішим і заокругленішим накресле­н­ням літер. Перші зображе­н­ня 32-х літер Г. ш. на замовле­н­ня рос. царя виконано у м. Жовква (нині Львів. обл.) у січні 1707 і 21-ї додатк. літери у м. Могильов (нині Білорусь) у квітні–липні 1708 військ. інж. і креслярем Куленбахом та білорус. просвітником і книговидавцем І. Капієвичем. Перша книжка, на­друк. Г. ш., — «Геометриа славенски землемҍрие» (1708). Г. ш. став першоджерелом сучас. рос. шрифту; його покладено в основу алфавітів багатьох народів колиш. СРСР, а також болгар., серб. і монгол. писемності. Від 18 ст. Г. ш. поширився у Сх. Україні, яка входила до складу Рос. імперії. Його при­стосовували до звук. складу української літературної мови: літера и разом з ы вживалася для по­значе­н­ня голосного пере­дньо-серед. ряду верх­нього-середнього під­ня­т­тя; літера є по­значала як звук [е] після мʼякого приголосного, так і звукосполуче­н­ня [йе]; літеру ҍ вживали також на по­значе­н­ня звука [і], що походив з ҍ. У 2-й пол. 19 ст. у Г. ш. Сх. України зникли літери ҍ, ъ, намітилася чіткіша диференціація у вживан­ні літер ы, і, замість літери ё стали послідовно вживати буквосполуче­н­ня йо, ьо. Ці традиції збережено і в сучас. укр. правописі.

У Зх. Україні, яка тоді пере­бувала у складі Австро-Угорщини, Г. ш. уперше викори­стала «Руська трійця» у літ. альманасі «Русалка Днҍстровая» (Будапешт, 1837). Однак цей почин було забуто, і в Галичині, на Буковині та Закарпат­ті майже до кін. 19 ст. послідовно вживали кирилицю. Лише від 70-х рр. Г. ш. почали користуватися москвофіли, а згодом він поширився і в ін. ви­да­н­нях. Велике заг.-культурне значе­н­ня мав вихід 1886 «Малоруско-німецького словаря» Є. Желехівського, на­друк. Г. ш. на основі фонет. принципу правопису, на­званого «желехівкою». «Руський правопис» (1895), ви­даний галиц. Шкіл. кра­йовою радою для вжитку в шкіл. на­вчан­ні, офіційно закріпив Г. ш. і фонет. принцип правопису.

Літ.: Шицгал А. Г. Рус­ский граж­данский шрифт. 1708–1958. Москва, 1959; Різник М. Г. Письмо і шрифт. К., 1978.

Г. П. Пів­торак

Завантажити статтю