КРА́ЙНІЙ Петро Якович (1902, м. Верх­нє, нині Кірово­градської обл. — ?) — хімік. Доктор технічних наук Закінчив Одеський хіміко-технологічний ін­ститут (1930). Працював на Донецькому содовому заводі (1919–25); від 1929 — в Одеському політехнічному ін­ституті: до 1941 — асистент кафедри неорганічної і аналітичної хімії, доцент кафедри технологій неорганічних речовин, 1944–55 — завідувач кафедри теоретичних основ хімії, водночас 1944–45 — голова місцевого комітету Ін­ституту (проводив роботу з його від­новле­н­ня та збира­н­ня кадрів), від 1946 — за­ступник директора з наукової роботи. Під час 2-ї світової війни залишився у місті для під­пільної роботи, був науковим спів­робітником хімічної групи артилерійського управлі­н­ня Приморської армії і керував одним із цехів заводу з виробництва боє­припасів (пляшок із запалювальною суміш­шю, капсулів-детонаторів для гранат та мін тощо), після заверше­н­ня оборони Одеси еваку­йований на уральські оборон­ні заводи, де керував контрольно-ви­пробувальними роботами та удосконале­н­ням виробництва вибухових речовин. Докторська дисертація присвячена кінетиці процесу карбонізації у виробництві соди, наукові праці — пита­н­ням кінетики хімічних реакцій та виготовлен­ню вибухових речовин. Пере­бував по­стійним консультантом на 20-ти хімічних заводах, зокрема з питань впровадже­н­ня нової техніки.