Греків Олександр Петрович
ГРЕ́КІВ Олександр Петрович (24. 11. 1875, с. Сопич Глухів. пов. Черніг. губ., нині Глухів. р-ну Сум. обл. — 02. 12. 1958, Відень) — військовий діяч. Закін. Моск. університет (1897), Моск. військ. училище (1899), Микол. академію Генштабу в С.-Петербурзі (1905). Брав участь у рос.-япон. війні 1904–05. Був старшим ад’ютантом штабів 2-ї гренадер. дивізії у Москві та 1-ї гвардій. дивізії у С.-Петербурзі, пом. старшого ад’ютанта штабу С.-Петербур. військ. округу. Під час 1-ї світової війни — на Пд.-Зх. фронті: начштабу 74-ї піхот. дивізії; від 1915 — генерал-майор, командир полку 1-ї гвардій. дивізії, начштабу 6-го армій. корпусу. У листопаді 1917 прибув до Києва і був признач. командиром 2-ї Сердюцької дивізії Армії УНР. В січні 1918 — начштабу Київ. військ. округу. Надавав допомогу Є. Коновальцю у формуванні Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Після гетьман. перевороту очолював таємну антигетьман. організацію укр. старшин. У жовтні 1918 признач. гетьманом нач. Гол. штабу, однак перейшов на бік Директорії і став командувачем укр. Пд. фронту. Від січня 1919 — військ. міністр УНР, наказний отаман. Очолював укр. делегацію на переговорах із представниками Антанти про надання військ. допомоги Директорії у боротьбі проти більшовиків. Від червня 1919 — командувач УГА, на чолі якої організував і провів Чортківську офензиву. Після відступу УГА за Збруч у липні 1919 виїхав до Румунії. Від 1920 проживав у Відні. У 1922 відійшов від актив. політ. діяльності. Під час 2-ї світової війни співпрацював з ОУН. У серпні 1948 заарешт. рад. контррозвідкою, у липні 1949 за звинуваченнями в участі у антирад. організаціях і актив. антирад. діяльності засудж. до 25-ти р. таборів. Покарання відбував у Сибіру. 1956 звільнений, повернувся до Відня.
Рекомендована література
- Життєписи українських вождів. Кам’янець-Подільський, 1919;
- Ключенко О. Генеральна Булава УГА // Літопис Червоної Калини. 1931. Ч. 4;
- Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. Л., 1995.
Завантажити статтю
Людина 
