ГРИГОРЕ́НКО Георгій Михайлович (24. 08. 1939, Київ — 03. 10. 2019, Київ) — фахівець у галузі електрозварюва­н­ня та спеціальної електрометалургії. Брат Я. Григоренка. Доктор технічних наук (1983), професор (1986), академік НАНУ (2009). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Премія ім. Є. Патона НАНУ (2017). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1961). Від­тоді працював у Ін­ституті електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ): від 1964 — зав. лаб. газів у металах, 1984–2019 — завідувач від­ділу фіз.-хім. дослідж. матеріалів; одночасно від 1999 був завідувач кафедри цільової під­готовки Нац. тех. університету «Київ. політех. ін­ститут». Досліджував взаємодію газів з рідкими металами та сплавами при їх плавлен­ні та зварюван­ні, якість зварних швів, газотерміч. покрит­тів, дифузій. зʼ­єд­нань, зливків та напів­фабрикатів з металу, отриманого методами спец. електрометалургії, роз­робляв технології плазмово-дугового, дугово-шлакового та індукцій. плавле­н­ня, виконував фундам. роботи в галузі фіз. хімії, високотемператур. металург. процесів. Зокрема, вперше класифікував і здійснив аналіз газооб­мін­них процесів при плавлен­ні та пере­плавлен­ні, в яких використовується електродуговий і плазмово-дуговий на­грів у вакуумі чи газопаровому середовищі.