ВОДЯНИ́Й Яків Михайлович (20. 10. 1886, м. Сміла, нині Черкас. обл. — 10. 05. 1940, Київ) — отаман. Член УПСР (1905). Очолював бо­йові дружини есерів. У 1907 був заарешт. й висланий (після пів­річ. увʼязне­н­ня у Лукʼянів. вʼязниці Києва) на 3 р. у Нарим. край (Росія), звідки згодом втік до Львова. Восени 1908 повернувся до Києва, де був удруге заарешт. і по­вторно висланий до Нарим. краю. Знову втікає: спочатку до Японії, згодом — до Австралії. Після Лютн. революції повернувся в Україну: на поч. жовтня 1917 — смілян. полковник Вільного козацтва; у січні–березні 1918 брав участь у боях проти більшов. військ; 1921 керував одним із зброй. загонів у р-ні Холодного Яру. У травні 1922 нелегал. пере­йшов кордон із Польщею. Працював у від­ділі роз­відки УНР. У 1927–30 активно проводив під­піл. діяльність в Україні. 27 вересня 1939 заарешт., роз­стріляний.