Габелко Федір Павлович
ГАБЕ́ЛКО Федір Павлович (псевд.: Ф. Лубенський, Ілля Малевич, Т. Ф. Павлович, Ф. Федорко; 01. 03. 1918, с. Садчиків, нині Кустанай. обл., Казахстан — 25. 07. 2017, м. Мельбурн, шт. Вікторія, Австралія) — громадський і театральний діяч, видавець. Чоловік Ф. Карюк. Закін. Харків. кіноінститут (1939). Учасник 2-ї світової війни. Полонений, перебував у концтаборі, звідки втік. Від 1945 — у м. Реґенсбурґ (Німеччина), працював у ред. часопису «Слово», чл. видавн. спілки «Універсальна бібліотека», видав збірку власних оповідань з життя остарбайтерів «Три хрести», брав участь у підготовці кн. творів Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, А. Чайковського, А. Кащенка та ін. Від 1949 — в Австралії, у м. Аделаїда заснував видавництво «Дніпро», видавав церк.-громад. ж. «Наш голос». Був культ.-осв. референтом Укр. громади Пд. Австралії, керував вокал.-муз., драм. і хореогр. студією, поставив п’єсу «Розгром» І. Багряного. Актор, декоратор та адміністратор Театру малих форм. Засн. Товариства сприяння Укр. нац. раді. У 50-х рр. вчителював у товаристві «Рідна школа» в Мельбурні, організував Театр ім. Леся Курбаса, поставив п’єси «Украдене щастя» І. Франка, «Ой, не ходи, Грицю…», «Маруся Богуславка» М. Старицького та ін. Переїхавши до Канберри, заснував Укр.-австрал. мист. товариство ім. М. Лисенка, видавав ж. «Основа» та «Голос громади». 1989 повернувся до Мельбурна, заснував і очолив Мист. об’єдн. Вікторії. Член УРДП (голова крайового комітету від 1987), голова Легіону ім. С. Петлюри (від 1987). Засн. і видавець ж. «Прозріння». Займався також малярством, автор портретів Т. Шевченка і С. Петлюри (обидва — 1987), пейзажів і акварелей.
Рекомендована література
- Романюк М. Габелко Федір Павлович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11.
Завантажити статтю
