Габелко Федір Павлович

Визначення і загальна характеристика

ГАБЕ́ЛКО Федір Па­влович (псевд.: Ф. Лубенський, Ілля Малевич, Т. Ф. Па­влович, Ф. Федорко; 01. 03. 1918, с. Садчиків, нині Ку­станай. обл., Казах­стан — 25. 07. 2017, м. Мельбурн, шт. Вікторія, Австралія) — громадський і театральний діяч, видавець. Чоловік Ф. Карюк. Закін. Харків. кіноін­ститут (1939). Учасник 2-ї світової війни. Полонений, пере­бував у концтаборі, звідки втік. Від 1945 — у м. Реґенсбурґ (Німеч­чина), працював у ред. часопису «Слово», чл. видавн. спілки «Універсальна бібліотека», видав збірку власних оповідань з життя остарбайтерів «Три хрести», брав участь у під­готовці кн. творів Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, А. Чайковського, А. Кащенка та ін. Від 1949 — в Австралії, у м. Аделаїда заснував видавництво «Дні­про», видавав церк.-громад. ж. «Наш голос». Був культ.-осв. референтом Укр. громади Пд. Австралії, керував вокал.-муз., драм. і хореогр. студією, по­ставив пʼєсу «Роз­гром» І. Багряного. Актор, декоратор та адміністратор Театру малих форм. Засн. Товариства сприя­н­ня Укр. нац. раді. У 50-х рр. вчителював у товаристві «Рідна школа» в Мельбурні, організував Театр ім. Леся Курбаса, по­ставив пʼєси «Украдене щастя» І. Франка, «Ой, не ходи, Грицю…», «Маруся Богуславка» М. Старицького та ін. Пере­їхавши до Канбер­ри, заснував Укр.-австрал. мист. товариство ім. М. Лисенка, видавав ж. «Основа» та «Голос громади». 1989 повернувся до Мельбурна, заснував і очолив Мист. обʼ­єдн. Вікторії. Член УРДП (голова кра­йового комітету від 1987), голова Легіону ім. С. Петлюри (від 1987). Засн. і видавець ж. «Про­зрі­н­ня». За­ймався також малярством, автор порт­ретів Т. Шевченка і С. Петлюри (обидва — 1987), пейзажів і акварелей.

Літ.: Романюк М. Габелко Федір Па­влович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11.

М. М. Романюк

Завантажити статтю