ГАВРИЛЮ́К Іван Ярославович (25. 10. 1948, с. Йосипівка Буського р-ну Львів. обл.) — актор. Член НСКінУ (1972). Народний артист України (1992). Народний депутат України (від 2002). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2018). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1970; майстерня В. Івченка). 1970–90 — актор Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Від 1989 — худож. кер. кінофірми «Україна», від 1991 — ген. дир. кінофірми «Воля ХХ». 1997–2002 — актор, реж. і сценарист кіностудії «Контакт». Характер. рисою його актор. гри є акцентуація на зовн. малюнкові ролі, що су­проводжується емоц. вибуховістю. Від перших ролей Г. отримав амплуа коханця, часто драм. чи й трагіч. героя. Зі­грав у фільмах, які належать до укр. поет. кінотечії — «Ан­ничка» (Іванко, 1968, реж. Б. Івченко), «Захар Беркут» (Максим, 1971, реж. Л. Осика). Створив виразно романт. образ Гриця у т/ф «Ой не ходи, Грицю...» (за пʼєсою М. Старицького, 1979, реж. Р. Синько, «Укртелефільм»). Втілив образи діячів укр. історії: Василько Волинський («Данило, князь Галицький», 1987, реж. Я. Лупій, Одес. кіностудія худож. фільмів), Кармелюк у однойм. телефільмі (1985–86, 4 серії, реж. Г. Кохан), отаман Сірко («Чорна долина», 1988, реж. Б. Шиленко, кінообʼ­єд­на­н­ня «Джерело»). У д/ф «...якого любили всі» (1982, реж. Л. Осика), що присвяч. реж. і акторові Л. Бикову, виконав роль Ведучого. Продюсер і актор у стрічках «Карпатське золото» (Крапивич, 1991, реж. В. Живолуб, кінофірма «Україна») і «Чотири листи фанери» (Бог­дан Мазепа, 1992, реж. С. Курбанов, кінофірма «Воля ХХ»).