Галайда Ілля Павлович

ГАЛА́ЙДА Ілля Павлович (01. 08. 1931, с. Чертіжне, округ Меджилабірці, нині Словаччина) — український письменник, педагог і художник у Словаччині. Член НСПУ (1995). Кандидат філологічних наук (1972). Від 1952 навч. у Карловому (Прага), Київ., Саратов. (РФ) університетах, закін. Моск. університет (1958). Працював ред. ж. «Дружно вперед», «Дукля» (1958–60); від 1960 — викладач, 1976–96 — доцент кафедри рос. літ-ри Пряшів. університету. Дебютував у колект. зб. «Восьмеро» (Пряшів, 1963). Згодом вийшли зб. віршів «Спалахи» (1974), «Спрага серця і землі» (1981), «Безсоння» (1986), «Гори, сині гори» (1990), «Балада про сонце» (1991), «Печаль моя повсякденна» (1994), «Журавлиний клич» (1998), «Тривогами дорога стелиться», «Очищення словом» (обидві — 2001); зб. оповідань «Коли йдуть дощі» (1980), «Ще співає жайворонок» (1989; усі — Пряшів). Пише укр. і рос. мовами, перекладає зі словац. мови. Автор літ.-крит. статей про М. Лермонтова, М. Горького, М. Некрасова, Ф. Достоєвського, О. Довженка, І. Мацинського, Ф. Лазорика, О. Фаринича, С. Гостиняка та ін. Г.-художник створює мініатюрні пластики та скульптури з дикоростів, які експонувалися у Свиднику (1976, 1996), Меджилабірцях, Требішеві (1993; усі — Словаччина).

Рекомендована література

1. Кундрат Ю. Дружня розмова з приводу ювілею: До 65-річчя з дня народження Іллі Галайди // Нове життя. Пряшів, 1996, 2 серп.;
   Google Scholar Internet
2. Неврлий М. Поезія тривожного світу // Дукля. 2002. № 3.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю