Красний Лиман

КРА́СНИЙ ЛИМА́Н (до 1925 — Лиман) — місто обласного значення Донецької області, райцентр. Краснолиман. міськраді підпорядк. с-ще Ставки та села Брусівка, Старий Караван, Щурове. Знаходиться за 156 км від обл. центру, за 7 км від р. Сіверський Донець (притока Дону, бас. Азовського моря), на березі оз. Лиман. Пл. 23 км² . Насел. 28 172 особи (2001, складає 90,3 % до 1989), переважно українці (81 %) та росіяни (17 %), проживають також білоруси, вірмени, молдавани, татари, німці, греки. Залізнич. вузол. У зх. околиці К. Л., яка прилягає до Сівер. Дінця, знайдено стоянки рибалок і мисливців доби неоліту, побл. с. Щурове — рештки поселення доби бронзи, на його території — кочівниц. кам’яні скульптури 9–13 ст., на березі оз. Лиман — скіф. поселення 4–3 ст. до н. е. Тут проводили дослідж. археологи В. Городцов, П. Єфименко, М. Сибільов. Інтенсивне заселення Краснолиманщини почалося у 17 ст., коли з метою оборони від крим. татар Рос. держава зміцнювала військ.-сторож. службу на Сівер. Дінці. Історія виникнення поселення Лиман (1667) тісно пов’язана з Маяц. фортецею, яка була розташ. за 18 км від нього. У фортеці від 1644 перебувала варта чугуїв. воєводи. 1825–57 — військ. поселення. 1830 тут налічувалося 258 дворів військ. поселенців. 1879 у Лимані діяли 3 олійниці, 2 кузні. Наприкінці 19 ст. у селі щорічно відбувалися 2 ярмарки, щонеділі збиралися базари. 1904–10 через Лиман прокладено залізницю. Згодом побл. залізнич. станції виникло поселення.

1870 у с. Лиман відкрито земську однокласну школу, напередодні 1-ї світової війни на станції — двокласне училище (1919–20 у ньому працював поет А. Панів). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За переписом 1926, у с-щі й с. Лиман налічувалося 4,8 тис. осіб. 1938 с-ще і село об’єднано. Відтоді ж К. Л. — місто (від 1988 — обл. значення). На поч. 1939 мешкало 25,6 тис. осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 7 липня 1942 до 3 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля. 1959 мешкало бл. 28,9 тис., 1979 — 31,8 тис., 1998 — 29,3 тис. осіб. Нині працюють підприємства: Краснолиман. кар’єроуправління (видобування піску), піщаний кар’єр тресту «Донбастрансбуд», «Полімін-Донбас» (сухі буд. суміші); «Чайка» (мука, хлібобулочні вироби), «Атек» (хлібобулочні вироби), «Всесто» (консервовані овочі), комбікорм. завод. На тер. Краснолиман. міськради діють ліс., звіро- і 2 рибних господарства. У К. Л. — мед. коледж Донец. мед. університету, заоч. факультет Укр. академії залізнич. транспорту, ПТУ, ліцей, г-зія, навч.-вихов. комплекс, 4 заг.-осв. школи, школа-інтернат для розумово відсталих дітей, 8 дошкіл. навч. закладів; центр культури і дозвілля, міський Будинок культури, Будинок науки і техніки локомотив. депо, школа мистецтв, Краснолиманський народний краєзнавчий музей, міські б-ки для дорослих і дітей, тех. б-ка; рай. лікарня, СЕС; відділ. 7-ми банків. Виходить міськрай. г. «Зоря». Реліг. громади: 4 — УПЦ МП, 6 — протестантських (християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, євангел. християн-баптистів, церкви христової, християн. церкви «Слово життя»). Встановлено меморіал «Батьківщина-мати», погруддя Л. Кизима, пам’ятний знак «Танк Т-34». Серед видат. уродженців — лікар-рентґенолог В. Бахтіярова, геолог В. Корчемагін, гірн. інж.-маркшейдер С. Могильний, матеріалознавець А. Плєханов, агрохімік-ґрунтознавець М. Полупан, гігієніст О. Путіліна, філософ М. Свідло, економіст О. Чмир, фахівець у галузі електрики Я. Щербак; журналіст О. Бриж, поет А. Романенко; графік А. Дяченко, живописець, графік, художник монум. мистецтва Є. Єгоров; спортсмени Б. Бондарев (велоспорт), І. Разорьонов (важка атлетика); льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу Л. Кизим, Герої Рад. Союзу Л. Бородін, І. Войтенко, М. Фесенко, С. Штанько, повний кавалер ордена Слави С. Роменський.