КРА́СНИЙ ЛУЧ (до 1920 — Криндачівка) — місто обласного значе­н­ня Луганської області. Краснолуцькій міськраді під­порядковані Вахрушівська (м. Вахруше­ве, смт Садово-Хру­стальненський, селище Трубний), Міусинська (м. Міу­синськ, села Корін­не, Ліс­­не, Но­во­єлизаветівка), Петровська (м. Пе­­тров­ське, смт Федорівка, селища Бут­­кевич, Вергулівське, с. Воскресенівка) міські та Запорізька (смт За­поріжжя, с. Артема, селище Комен­­дантське), Софіївська (смт Грушове, Софіївський, селище Да­видівка), Хру­стальненська (смт Хрустальне, Княгинівка, селище Хру­стальний), Штерівська (смт Ште­рівка) селищні ради. Лежить на пів­ден­них схилах Донецького кряжа, знаходиться за 110 км від Донецька, за 62 км від обласного центру та за 50 км від вузлової залізничної станції Дебальцеве. Територією, яка під­порядкована Краснолуцькій міськраді, протікають 3 річки, найбільша — Міус (впадає в Азовське море). Межує з Антрацитівським, Лутугинським і Пере­вальським ра­йонами Луганської обл., на Пів­дні і Пів­ден­ному Заході — з Донецькою обл. Її площа 154 км2 . Населе­н­ня міськради 145 129 (2001, складає 83,6 % до 1989), К. Л. — 94 875 (83,8 %; українців — 49,2 %, росіян — 46,1 %, білорусів — 1,1 %) осіб. Залізнична станція. Територія сучасної Краснолуч­чини була заселена вже в епоху пізньої бронзи (кінець 2 — початок 1 тисячолі­т­тя до нашої ери), про що свідчать археологічні знахідки. Виникне­н­ня міста повʼязане з початком видобува­н­ня вугі­л­ля. Перші поселе­н­ня тут зʼявилися на­прикінці 17 ст. Офіційно роком заснува­н­ня К. Л. вважається 1895. На рік раніше під­приємець П. Говоров від­крив на території нинішнього міста перше вугільне під­приємство «Бо­ківський і Княгининський ан­­тра­цит». Воно роз­ташовувалося на землях, які належали Є. Крин­да­чу та Г. Бокову. 1900 прокладе­но залізничну гілку довжиною 12,5 верст, яка зʼ­єд­нала навколишні вугільні під­приємства з залізничною станцією Штер­ів­ка. Згодом виникла залізнична станція Криндачівка, а по­близу неї — робітниче селище з одно­ймен­ною на­звою. За адміністративним поділом того часу Криндачівка входила до Новопавлівської волості Таганрозького округу області Війська Донського. 1909 у ній налічувалося близько 15 тисяч робітників і службовців, щорічний видобуток антрациту складав 20 млн пудів. 1913 у Криндачівці діяло 18 шахт. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1926 — місто. Жителі за­знали сталінських ре­пресій. У 1930-х роках функціонували гірничий технікум, 13 загальноосвітніх шкіл (1 — з українською мовою викла­да­н­ня), 19 дитсадків; Палац культури; 2 лікарні, поліклініка. На­прикінці жовтня 1941 за декілька км від міста по р. Міус зайняли оборон­ні рубежі 383-я і 395-а стрілецькі шахтарські дивізії 18-ї армії Пів­ден­ного фронту. Після запеклих боїв вони вимушені були від­ступити на Схід, і 18 липня 1942 К. Л. окупували німецько-фашистські війська. Нацисти організували в місті 4 концентраційні табори. 1 вересня 1943 К. Л. визволили війська 166-го укріпра­йону 51-ї армії Пів­ден­ного фронту. На фронтах 2-ї світової війни воювало 8 тисяч краснолучан. 1965 на місці, де від кінця жовтня 1941 тримали оборону, а влітку 1943 зломили опір німецьких військ радянські війська, засновано Краснолуцький музей бо­йової слави шахтарів на річці Міус.

1939 мешкало близько 59,3 тисяч, 1959 — 93,8 тисяч, 1979 — 105,9 тисяч осіб. Нині у місті працюють під­приємства: вугільної галузі — шахти імені газети «Известия», «Княгининська», «Краснокутська», «Краснолуцька», «Міусинська», «Новопавлівська», збагачувальна фабрика імені газети «Известия» державного під­приємства «Донба­с­антрацит», гірничо-збагачувальна фабрика «Краснолуцька»; машинобудівні — Краснолуцький машинобудівний завод, Краснолуцький ремонтно-механічний завод державного під­приємства «Донбас­антрацит»; харчової — Краснолуцький хлібокомбінат; легкої промисловості — «Крамо»; з обробле­н­ня металу — «Шахт­рем­маш». У м. Петровське — Пет­ровське казен­не хімічне обʼєд­на­н­ня імені Г. Петровського. У К. Л. — 2 гімназії, 15 загальноосвітніх шкіл, 2 спеціалізовані середні школи, вечірня школа, між­шкільний на­вчально-виробничий комбінат, 2 ДЮСШ, Палац творчості дітей і юнацтва, 15 до­шкільних закладів; кінозал, 20 бібліотек, 19 закладів культури клубного типу, 5 Будинків культури, Центр до­зві­л­ля, 5 початкових мистецьких на­вчальних закладів; 6 лікарень, стоматологічна поліклініка, амбулаторія, 6 здоровпунктів. Виходить газета «Крас­­ный Луч». Під охороною держави пере­буває 32 памʼятки історії, 59 — археології, 16 — монументального мистецтва, 33 — архітектури. Релігійні громади: УПЦ МП (5), УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ, мусульман, юдеїв, проте­стантів (11; євангельських християн-баптистів — 3, християн віри євангельської — 2, адвентистів сьомого дня — 1). Серед видатних уродженців — Герої України промисловці Г. Астров-Шумилов і Т. Мол­­чанова; фахівець у галузі виноробства, член-кореспондент НААНУ В. Загоруйко, фахівець у галузі автоматики А. Литвинов, археолог С. Братченко, економіст О. Бур­­бело, соціолог О. Злобіна, лікар-педіатр І. Єршова, військовий лікар А. Котуза, провізор В. Ша­­повалова; художники Б. Козлов­ський, П. Коломойцев, О. Фоменко; піаніст, народний артист України А. Кухарев, брати композитори, заслужені діячі мистецтв України Анатолій і Михайло Шухи; спортс­мени В. Колесник (мета­н­ня молота), А. Коньков (футбол), О. Ку­­черенко (греко-римська боротьба); Герой Радянського Союзу Л. Осипенко.