ГАМАЛІ́Я Микола Федорович (05(17). 02. 1859, Одеса — 29. 03. 1949, Москва) — фахівець у галузі мікробіо­логії та епідеміології. Дід Миколи, прадід Віри Гамалій. Доктор медицини. Почес. академік АН СРСР (1940), академік АМН СРСР (1945). Сталінcька премія (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Новорос. університет в Одесі (1880) та Військ.-мед. академію у С.-Петербурзі (1883). У 1886 разом з І. Мечниковим організував в Одесі першу в Росії бактеріол. станцію. 1929–38 — директор Центр. ін­ституту епідеміології та мікробіо­логії у Москві (нині Ін­ститут епідеміології та мікробіо­логії ім. Г.); від 1938 — професор кафедри мікробіо­логії 2-го Моск. мед. ін­ституту. Г. — засн. вітчизн. мед. мікробіо­логії. Ви­вчав засоби запобіга­н­ня сказу, чумі, холері, сибірці, висип. тифу, туберкульозу; описав параліт. форму сказу, вдосконалив вакцину проти цієї хвороби; від­крив холероподіб. вібріон та речовини, що викликають руйнува­н­ня бактерій — бактеріолізини; удосконалив пастерів. метод щеплень та впровадив у практику охорони здоровʼя обовʼязкове віспощепле­н­ня; довів вірусну природу чуми рогатої худоби та інфекц. анемії коней; заклав основи вче­н­ня про бактеріофаги. Під­готував низку праць, присвяч. про­блемам мінливості мікроорганізмів та пита­н­ням імунітету. Автор «Воспоминаний» (Ленин­град, 1947). Імʼя Г. присвоєно Ін­ституту епідеміології і мікробіо­логії в Москві, на будинку якого встановлено мемор. дошку вченому.