Гель Іван Андрійович
ГЕЛЬ Іван Андрійович (псевд. — Степан Говерля; 17. 07. 1937, с. Кліцько, нині Городоцент р-ну Львів. обл. — 16. 03. 2011, Львів) — громадський і політичний діяч. Орден Ярослава Мудрого 4-го ступ. (2006). Закін. Львівський університет (1965). За розповсюдження літ-ри самвидаву 1965 заарешт. і засудж. до 3 р. таборів суворого режиму. Покарання відбував у таборах Мордовії (РФ). Звільнившись, видрукував у самвидаві і розповсюдив твори М. Гориня, І. Дзюби, В. Мороза, М. Холодного, виступав на похороні А. Горської. 1972 знову заарешт. і засудж. як особливо небезпеч. рецидивіст до 10 р. ув’язнення та 5 р. заслання. Покарання відбував у Мордовії, на Уралі, у Комі АРСР (усі — РФ). В ув’язненні написав кн. «Грані культури» (Лондон, 1984). Після звільнення від 1987 — відп. секр. ж. «Український вісник», ред. ж. «Християнський голос»; від 1988 — голова Комітету захисту УГКЦ, один із організаторів «Меморіалу» і НРУ; до серед. 1990 — чл. Великої Ради Руху, співголова комісії з питань духов. відродження; 1990–94 — заступник голови Львів. облради нар. депутатів.
Рекомендована література
- Батенко Т. «Я повстаю, отже, я існую…». Політичний портрет Івана Геля: Нариси з історії укр. руху опору кін. 1950-х — поч. 1990-х рр. Л., 1999.
Завантажити статтю
Людина 
