Гематит

Визначення і загальна характеристика

ГЕМАТИ́Т (від грец. αἱμα (αἵματος) — кров) — мінерал класу оксидів і гідроксидів. Fe₂O₃. Домішки: Ti, Si, Fe²⁺, Mg, H₂O. Сингонія дитригонально-скаленоедрична. Колір від сіро-стального до залізо-чорного, червоно-бурий. Блиск напів­металевий. Не­про­зорий. Колір риски вишнево-червоний від синювато-червоного до червоно-коричневого. Твердість 5,5– 5,6. Крихкий. Щільність 4,9–5,3. Спайність від­сутня. Злам напів­раковистий. Форма виділе­н­ня: масивні різновиди; гроноподібні агрегати; ві­домі псевдоморфози Г. по магнетиту або піриту в формі додекаедрич. або октаедрич. кри­сталів (мартит); утворюють ниркову руду. Під паял. трубкою не плавиться, в соляній кислоті роз­чинюється повільно. Мінерал. супутники: кварц, ільменіт, магнетит, хлорит, барит. Зу­стрічається в контактово-метасоматич. породах разом з магнетитом у скарнах — у докембрій. метаморфізов. смугастих залізних рудах Кривбасу та ін. р-нів УЩ, як продукт окисле­н­ня і вивітрюва­н­ня — в залізовміщуючих мінералах (магнетит, лімоніт, сидерит). У осад. породах Г. червоного кольору присутній у роз­сіяному ви­гляді, а також у формі конкрецій та лінз. Родовища гематит. руд роз­таш. у межах Білозерського залізорудного ра­йону, Кременчуцького залізорудного ра­йону, Криворізького залізорудного басейну. Чисті від­міни порошкуватого Г. використовують як фарбу для виготовле­н­ня червоних олівців, щільні від­міни — для виготовле­н­ня ювелір. виробів.

А. Я. Радзивілл

Завантажити статтю