Геотехнічної механіки Інститут ім. М. Полякова НАНУ

Визначення і загальна характеристика

ГЕОТЕХНІ́ЧНОЇ МЕХА́НІКИ Ін­ститут ім. М. Полякова НАНУ — науково-дослідна установа, що ви­вчає і вирішує фундаментальні про­блеми роз­робки корисних копалин на великих глибинах. Засн. 1962 у Дні­пропетровську як від­діл. гірничоруд. про­блем Ін­ституту електротехніки АН УРСР, від 1963 — філія Ін­ституту механіки АН УРСР, від 1967 — самост. установа із сучас. на­звою. 2002 присвоєно імʼя М. Полякова. У структурі Ін­ституту — 17 наук. від­ділів (механіки гірських порід; геології вугіл. родовищ великих глибин; про­блем руйнува­н­ня гірських порід; механіки вибуху гірських порід; геодинам. систем і вібрац. технологій; геомех. основ технології від­критої роз­робки родовищ; гірн. аерогазодинаміки; фіз.-мех. основ гірн. транс­порту; механіки машин і процесів пере­робки мінерал. сировини; механіки еластомір. кон­струкцій гірн. машин; керува­н­ня динаміч. проявами гірського тиску; про­блем роз­робки родовищ на великих глибинах; гірн. термоаеродинаміки і автоматиз. систем; високотемператур. теплотехніки; про­блем рейк. транс­порту; вібропневмотранс­порт. систем і комплексів; про­блем шахт. енергет. комплексів), наук.-екс­перим. від­діл, спец. кон­структор. бюро. Основні напрями наук. досліджень: властивості гірських порід і масивів, їх руйнува­н­ня і керува­н­ня напружено-деформованим станом; фіз. основи гірн.-тех. процесів, техніки та технології видобутку і пере­робки корис. копалин; процеси і технології енергоперетворень вугі­л­ля та шахт. метану, параметри функціонува­н­ня і структура енергет. комплексів, енерго­збереже­н­ня і надійність гірн. вироб-в. На базі наук. від­крит­тів спів­роб. Ін­ституту сформовано принципово новий концептуал. під­хід до виріше­н­ня наук.-тех. про­блем роз­робле­н­ня вугіл. родовищ на великих глибинах. Створені у від­повід­ності з цим під­ходом технології та тех. засоби витримали пере­вірку практикою у склад. гірн.-геол. умовах. Науковці Ін­ституту роз­робили технології пошуку, видобутку та утилізації метану природ. і техноген. скупчень на вуглегазових родовищах; способи запобіга­н­ня раптовим викидам вугі­л­ля, породи та газу, нові кон­струкції кріпле­н­ня та обладна­н­ня для його зведе­н­ня; засоби та методи вібро­акустич. та ультра­звук. діагностики стану і властивостей гірських порід та масиву. Роз­робки Ін­ституту пред­ставляли науку України на ви­ставках у Іспанії, Індії, Монголії, Болгарії, Німеч­чині, де були від­значені медалями та дипломами. Най­актуальніші роботи науковців Ін­ституту від­значено Державною премією РМ СРСР (1982), 9-ма Державна преміями України у галузі н. і т. (1972, 1975, 1976, 1983, 1988, 1991, 1996, 1998, 2003), 5-ма преміями ім. О. Дин­ника НАНУ (1982, 1989, 1992, 1995, 1999), премією ім. В. Вернадського НАНУ (1986), 2-ма преміями ім. О. Скочинського РАН (1990, 1997). Ін­ститут — по­стій. учасник між­нар. симпозіумів, кон­гресів, галуз. та між­галуз. зʼ­їздів, конф., семінарів. На базі Ін­ституту діють: Між­ві­домча наук. рада «Наук. основи роз­робки вугіл. родовищ» при Президії НАНУ, Міністерстві палива та енергетики України і Держ. комітеті геології України та наук. рада НАНУ «Механіка і технологія вибуху і його викори­ста­н­ня в нар. госп-ві»; є засн. «Асоціації авторів наук. від­крит­тів України» (1995). В Ін­ституті працюють 2 академік, 1 чл.-кор. НАНУ, 24 д-ри н., 72 канд. н. Серед ві­домих науковців — М. Поляков, В. Потураєв, А. Булат, В. Забігайло, В. Присняков, Ф. Абрамов, Е. Єфремов. Ін­ститут видає зб. наук. праць «Геотехническая механика». Засн. і 1-й дир. Ін­ституту — М. Поляков, 1975–92 — В. Потураєв, від 1992 — А. Булат.

В. Г. Пере­пелиця

Завантажити статтю