Гірничої механіки Науково-дослідний інститут ім. М. Федорова

Визначення і загальна характеристика

ГІРНИ́ЧОЇ МЕХА́НІКИ Науково-дослідний ін­ститут ім. М. Федорова — науково-дослідна установа, що проводить науково-дослідні та проект­ні роботи зі створе­н­ня, модернізації і без­печної екс­плуатації шахтних стаціонарних установок. Засн. 1929 у Києві на базі Каф. гірн. механіки ВУАН. 1942 присвоєно імʼя засн. і першого дир. Ін­ституту М. Федорова, 1951 реорганізов. в Ін­ститут гірн. справи ім. М. Федорова АН УРСР, 1956 пере­ведено у м. Сталіно (нині Донецьк). Від 1963 — Ін­ститут гірн. механіки та тех. кібернетики Держ. комітету з палив. промисловості СРСР, від 1978 — ВНДІ гірн. механіки ім. М. Федорова Міністерства вугіл. промисловості СРСР, згодом — НДІ гірн. механіки ім. М. Федорова. Від 1997 — Держ. ВАТ, від 2002 — ВАТ. У структурі Ін­ституту — 4 н.-д. від­діли (шахт. під­йому; турбо­установок; систем і заходів автоматизації, без­пеки і електро­привода; пром. без­пеки) і 12 н.-д. лаб. (екс­плуатації і ремонту шахт. стаціонар. установок; екс­плуатації, ремонту і захисту від корозії ко­прів і поверх­невих споруд шахт; обладна­н­ня шахт. під­йому; шахт. канатів; шахт. вентилятор. установок; тепло­енергет. і пневмат. установок; полімер. композитів; інформ. систем і засобів; засобів діагностики контролю електро­приводу і захисту шахт. стаціонар. установок; під­зем. транс­порту; екологічна; технології шахт. водовід­ливу). Осн. напрями діяльності Ін­ституту: роз­робка, проектува­н­ня та впровадже­н­ня нових зразків стаціонар. устаткува­н­ня, спец. при­строїв контролю, діагностики та автоматизації машин; роз­робка про­грам роз­рахунку елементів, режимів екс­плуатації та технол. схем стаціонар. устаткува­н­ня; формува­н­ня баз даних про діюче стаціонарне устаткува­н­ня шахт; роз­робка норматив. документів зі створе­н­ня та екс­плуатації шахт. стаціонар. установок; тех. допомога під­приємствам вугіл. промисловості з питань під­вище­н­ня надійності та без­пеки діючого устаткува­н­ня, роз­робка тех. рішень щодо збільше­н­ня його строку служби та зниже­н­ня енерго­спожива­н­ня. На основі роз­робок Ін­ституту впровадж. у виробництво низку гірн.-шахт. стаціонар. устаткува­н­ня, зокрема для під­йом. комплексів (багатоканатні під­йомні машини, двобарабан­ні машини з високоефектив. системою автомат. гальмува­н­ня; завантажувал. при­строї з ваговим дозува­н­ням і великовантажні скіпи); для вентилятор. установок гол. провітрюва­н­ня (від­центрові та осьові вентилятори, що забезпечують провітрюва­н­ня глибоких шахт); для водовід­лив. установок (ряд надій. та екон. шахтних секцій. насосів гол. водовід­ливу з подачею від 60 до 850 м³/год і з напором від 50 до 1000 м); для пневматич. установок (пере­сувні ком­пресорні установки, теплооб­мін­ні апарати для охолодже­н­ня стисненого повітря та утилізації тепла ком­пресорів на основі ефекту над­провід­ності); для тепло­енергет. установок (калориферні секції з біметалевими трубками, шахтні калориферні установки, що не обмерзають); діагност. та контрол.-вимірювал. апаратура (апаратура контролю стану обладна­н­ня стаціонар. установок шахт, контролю параметрів армува­н­ня шахт. вертикал. стволів) тощо. В Ін­ституті працює 5 академік, 8 чл.-кор., 2 д-ри н., 24 канд. н., які опублікували в різні роки бл. 250 моно­графій із гірн.-тех. тематики. Щорічно Ін­ститут випускає зб. наук. праць «Про­блеми екс­плуатації обладна­н­ня шахтних стаціонарних установок». Серед ві­домих науковців — М. Федоров, О. Дин­ник, В. Пак, І. Повх, О. Щербань, М.Стариков, М. Поляков, О. Пеньков, П. Нестеров, М. Зайцев, К. Татомир, К. Борисенко, Г. Бабак, М. Гаркуша, М. Гольдін, Ю. Левін, А. Білоцерківський, Е. Антонов, Л. Шайхет. Директор — Г. Лісовий (від 2004), голова правлі­н­ня — Б. Грядущий (від 2002).

В. Й. Мялковський

Завантажити статтю