Гірничої механіки Науково-дослідний інститут ім. М. Федорова

ГІРНИ́ЧОЇ МЕХА́НІКИ Науково-дослідний інститут ім. М. Федорова  — науково-дослідна установа, що проводить науково-дослідні та проектні роботи зі створення, модернізації і безпечної експлуатації шахтних стаціонарних установок. Засн. 1929 у Києві на базі Каф. гірн. механіки ВУАН. 1942 присвоєно ім’я засн. і першого дир. Інституту М. Федорова, 1951 реорганізов. в Інститут гірн. справи ім. М. Федорова АН УРСР, 1956 переведено у м. Сталіно (нині Донецьк). Від 1963 — Інститут гірн. механіки та тех. кібернетики Держ. комітету з палив. промисловості СРСР, від 1978 — ВНДІ гірн. механіки ім. М. Федорова Міністерства вугіл. промисловості СРСР, згодом — НДІ гірн. механіки ім. М. Федорова. Від 1997 — Держ. ВАТ, від 2002 — ВАТ. У структурі Інституту — 4 н.-д. відділи (шахт. підйому; турбоустановок; систем і заходів автоматизації, безпеки і електропривода; пром. безпеки) і 12 н.-д. лаб. (експлуатації і ремонту шахт. стаціонар. установок; експлуатації, ремонту і захисту від корозії копрів і поверхневих споруд шахт; обладнання шахт. підйому; шахт. канатів; шахт. вентилятор. установок; теплоенергет. і пневмат. установок; полімер. композитів; інформ. систем і засобів; засобів діагностики контролю електроприводу і захисту шахт. стаціонар. установок; підзем. транспорту; екологічна; технології шахт. водовідливу). Осн. напрями діяльності Інституту: розробка, проектування та впровадження нових зразків стаціонар. устаткування, спец. пристроїв контролю, діагностики та автоматизації машин; розробка програм розрахунку елементів, режимів експлуатації та технол. схем стаціонар. устаткування; формування баз даних про діюче стаціонарне устаткування шахт; розробка норматив. документів зі створення та експлуатації шахт. стаціонар. установок; тех. допомога підприємствам вугіл. промисловості з питань підвищення надійності та безпеки діючого устаткування, розробка тех. рішень щодо збільшення його строку служби та зниження енергоспоживання. На основі розробок Інституту впровадж. у виробництво низку гірн.-шахт. стаціонар. устаткування, зокрема для підйом. комплексів (багатоканатні підйомні машини, двобарабанні машини з високоефектив. системою автомат. гальмування; завантажувал. пристрої з ваговим дозуванням і великовантажні скіпи); для вентилятор. установок гол. провітрювання (відцентрові та осьові вентилятори, що забезпечують провітрювання глибоких шахт); для водовідлив. установок (ряд надій. та екон. шахтних секцій. насосів гол. водовідливу з подачею від 60 до 850 м³/год і з напором від 50 до 1000 м); для пневматич. установок (пересувні компресорні установки, теплообмінні апарати для охолодження стисненого повітря та утилізації тепла компресорів на основі ефекту надпровідності); для теплоенергет. установок (калориферні секції з біметалевими трубками, шахтні калориферні установки, що не обмерзають); діагност. та контрол.-вимірювал. апаратура (апаратура контролю стану обладнання стаціонар. установок шахт, контролю параметрів армування шахт. вертикал. стволів) тощо. В Інституті працює 5 академік, 8 чл.-кор., 2 д-ри н., 24 канд. н., які опублікували в різні роки бл. 250 монографій із гірн.-тех. тематики. Щорічно Інститут випускає зб. наук. праць «Проблеми експлуатації обладнання шахтних стаціонарних установок». Серед відомих науковців — М. Федоров, О. Динник, В. Пак, І. Повх, О. Щербань, М.Стариков, М. Поляков, О. Пеньков, П. Нестеров, М. Зайцев, К. Татомир, К. Борисенко, Г. Бабак, М. Гаркуша, М. Гольдін, Ю. Левін, А. Білоцерківський, Е. Антонов, Л. Шайхет. Директор — Г. Лісовий (від 2004), голова правління — Б. Грядущий (від 2002).

Завантажити статтю