Гомеостатика

Визначення і загальна характеристика

ГОМЕОСТА́ТИКА (від гомео... і грец. στατός — не­змін­ність положе­н­ня, стану) — наука, що роз­робляє пита­н­ня досягне­н­ня урівноважених становищ за дії багатьох одночасних факторів. Повʼязує моделі біол. і тех. кібернетики. Поня­т­тя «гомео­стаз» ви­значив 1929 амер. учений В. Кен­нон стосовно фізіології задовго до того, як зʼявилася кібернетика. Коли амер. кібернетик В. Ешбі створив регулятор, здатний самоорганізовуватися і під­тримувати по­стійність вихідного параметра при значних змінах вхідних параметрів, що характеризують зовн. середовище, в теорії автоматич. регулюва­н­ня почали використовувати поня­т­тя «гомео­стат». Г. ґрунтується на принципі керованого протиріч­чя та про­блемі багатокритеріальної оптимізації, коли виникає потреба узгоджувати критерії, які можуть суперечити один одному. У Г. це протиріч­чя не усувають, а використовують для того, щоб привести систему в необхідне становище. З огляду на нинішні досягне­н­ня в галузі Г., припускають, що з її допомогою можна буде роз­робити моделі для повнішого ро­зумі­н­ня патологій в організмах людей і тварин; імітац. моделі виникне­н­ня ката­строф в екол. і соц. системах; засоби синтезу високонадійних систем регулюва­н­ня, що мають здатність само­при­стосовуватися для тех. обʼєктів високої від­повід­альності (АЕС, ТЕС та ін.); засоби аналізу поведінки малих людських колективів; принципи керува­н­ня в нейрокібернетиці та штучному інтелекті.

О. М. Шиков

Завантажити статтю