Горбачевський Антін Якович

Визначення і загальна характеристика

ГОРБАЧЕ́ВСЬКИЙ Антін Якович (27. 01. 1856, с. Зарубинці, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 26. 04. 1944, м. Санок, Польща) — громадсько-політичний діяч, право­знавець. Брат І. Горбачевського. Доктор права (1884). Закін. правн. факультет Львів. університету (1879). У 1881–82 був бібліотекарем «Просвіти»; 1883–84 редагував львів. часопис «Діло». Від 1884 працював адвокатом у м. Пере­мишль (Польща); був одним із чл.-засн. політ. організації «Нар. рада» (1885). У 1893 від­крив адвокат. канцелярію у м-ку Чортків (нині місто Терноп. обл.); очолював товариства «Надія» та «Руська бесіда», повіт. комітет Нац.-демократ. партії, спів­працював в управі повіт. філії товариства «Просвіта». 1908 на судовому процесі у Відні захищав М. Січинського, який на знак помсти за кривди укр. населен­ню Галичини вбив намісника краю А. Потоцького. Від 1913 — чл. Найвищого держ. трибуналу Австрії. 1916 повернувся до Галичини, працював адвокатом у м. Дрогобич (нині Львів. обл.). У жовтні 1918 вві­йшов до складу Укр. нац. ради, яка після Листопадового пов­ста­н­ня проголосила ЗУНР. Очолював повіт. комісаріат у Дрогобичі. 4 січня 1919 на засі­дан­ні Укр. нац. ради у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) Г. обрали членом її по­стійно діючого органу — виділу (президія). У березні–квітні 1919 брав участь у сесії Укр. нац. ради, роз­робці законодавства ЗУНР. У квітні 1919 обраний головою Укр. нар.-труд. партії, редагував її орган — г. «Свобода». Від вересня 1919 — за­ступник голови над­звичай. дипломат. місії УНР у Польщі. Коли за наполяга­н­ням Голови Директорії УНР С. Петлюри 2 грудня 1919 була укладена польс.-укр. угода, згідно з якою за Польщею ви­знавалося право на окупацію Сх. Галичини, Г. на знак протесту залишив місію. У червні 1921 — голова між­парт. зʼ­їзду Укр. нар.-труд. партії, на зʼ­їзді у травні 1923 обраний членом її Тіснішого нар. комітету. Входив до керівництва Союзу укр. адвокатів у Львові (від 1923). У липні 1925 був одним із засн. Укр. нац.-демократ. обʼ­єд­на­н­ня (УНДО), до вересня 1939 — не­змін. чл. його ЦК. 1927–39 — сенатор Польс. сенату (за списком УНДО), в якому очолював Укр. парламент. клуб. У вересні 1939 Г. пере­їхав до Кракова, 1941–44 проживав у Чорткові. У березні 1944 востан­нє ви­їхав на еміграцію. Разом з право­знавцями О. Огоновським, К. Левицьким та Є. Олесницьким Г. уклав «Німецько-український правничий словник» (1893), у ж. «Життя і право» опублікував стат­ті «Справа судів присяжних» (1937) і «За вдержа­н­ням судів присяжних» (1938).

Літ.: Баран С. Ювілей сень­йора української палестри: У 80-ліття А. Горбачевського // Життя і право. 1936. Ч. 3; Романюк М. Горбачевський Антін // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6; Шаповал Ю. Коли джерела не пере­сихають // Дзвін. 1999. № 5–6.

П. З. Гуцал

Завантажити статтю