ГОРНИКЕ́ВИЧ Мирон (23. 08. 1886, с. Роз­дол Жидачів. пов., Галичина, нині Микол. р-ну Львів. обл. — 21. 04. 1959, містечко Сольбад-Галль, Австрія) — церковний і громадський діяч. Брат Т. Горникевича. Навч. у гімназії в м. Стрий (нині Львів. обл.), від 1904 студіював богословʼя у Львові, 1907–09 — в м. Ін­нсбрук (Австрія), здобув ступ. д-ра теології у Віден. університеті (1913). Редагував ж. «Основа» у Львові (1913). У 1914–17 — на заслан­ні в Сибіру. Андреєм Шептицьким 1923 при­знач. парохом церкви св. Варвари у Відні. За­ймався організацією від­значе­н­ня 300-ліття смерті св. Йосафата (1923), курсів української мови і обряду для молоді, від­новле­н­ням церкви, видав нім. пере­клад укр. літургії, за­просив галиц. владик до Відня. У час голодомору в Україні 1932–33 був ген. секр. допомог. акції кардинала Т. Ін­ніцера. 1934–48 — віце-президент Єпарх. митропол. архі­єпис­коп. суду. За доруче­н­ням Андрея Шептицького від 1934 був від­повід­ал. за архів уряду ЗУНР, 1942 пере­дав його, а також архів В. Липинського як депозит до Австр. держ. архіву (тоді в складі Нім. центр. архіву). 1945 кардинал Т. Ін­ніцер при­значив Г. ген. вікарієм Віден. архі­єпис­копства для українців в Австрії. 1958 Г. пере­дав парафію св. Варвари в опіку василіянам (пере­бувала у їх ві­дан­ні до 1969). Автор статей на церк.-істор. теми, кн. «Церква Св. Варвари у Відні» (Л., 1929). Організував 1945 вивезе­н­ня мощей св. Йосафата з Відня до Риму.