ГОРНИКЕ́ВИЧ Теофіл (25. 08. 1919, с. Лучинці, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 19. 09. 1998, м. Фрайбурґ, Німеч­чина) — лікар-радіолог. Син Теофіла, брат Олега Горникевичів. Навч. у Львів. університеті (1937–39), закін. Віден. університет (1942, ступ. д-ра медицини). Спеціалізувався з радіології. 1948–50 — в Ін­ституті рентґенології Університету м. Марбурґ; 1950–65 — директор Радіол. і рентґенол. ін­ституту та проф. Університету м. Ґіс­сен; 1966–82 — директор клініки ім. проф. Ганса-Маієра в м. Бремен (усі — Німеч­чина) і Центр. ін­ституту рентґенол., радіол. і ядер. медицини при гол. лікарні. Роз­будував і очолював гол. і найсучасніший ін­ститут в Німеч­чині. Автор наук. праць з про­блем рентґенології, радіології, діагностики, радіобіо­логії і радіо­протекції, зокрема серії публікацій у «Fortschritte auf dem gebict der Röntgenstrahlen» (1953– 55), присвяч. рентґенол. спо­стереже­н­ням над нормал. і патологічно зміненими легеневими судинами (у спів­авт.); кн. «Intravenöse Cholangiographie» (1956; ви­йшла також в іншомов. пере­кладах). За пропозицією Сорбон. університету 1960 нагородж. золотою меда­л­лю Парижа.