Горшкова Ірина Миколаївна

ГОРШКО́ВА Ірина Миколаївна (22. 06. 1955, Київ) — художниця театру і кіно, живописець. Дочка М. Горшкова. Член НСХУ (1999). Закін. Київський художній ін­ститут (1986; викл. Д. Лідер, В. Зарецький, С. Подервʼянський). Оформила ви­стави (сцено­графія, костюми): «Граємо Стріндберґа» Ф. Дюр­ренматт (1991, Київ. драм. театр на Подолі), «Лускунчик» за Е. Гоф­фман­ном (1992, Київ. ТЮГ; Микол. укр. театр драми та муз. комедії), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1995), «Король Олень» К. Ґоцці (1994, Івано-Фр. муз.-драм. театр ім. І. Франка; Київ. ТЮГ), «Контракт» С. Мрожека (1993, майстерня «Сузірʼя», Київ), «Скупий» Ж.-Б. Мольєра (1994), «Любов до трьох апельсинів» К. Ґоцці (1996), «Сорочинський ярмарок» М. Лисенка (1997), «Мадемуазель Клокло» Ф. Легара (2000, Київ. театр оперети), «Міліонерша» Б. Шоу (2001), «Едіт Піаф» Ж. Кокто, С. Берто (2003, театр «Браво», Київ), «Даремні зуси­л­ля коха­н­ня» (2002, Микол. укр. драм. театр драми та муз. комедії) та «Гамлет» (2002, Київ. Молодий театр) В. Шек­спіра, «Синій птах» М. Метерлінка (2000, між­нар. благодій. фонд «Гол­ландія–Україна»). Авторка концепцій, дизайну «Київські пекторалі» (1998, Нац. драм. театр ім. І. Франка), концепція, проект, дизайн між­нар. ви­ставки «Світ динозаврів» (2004, Угорщина–Росія–Україна–­Данія). Художник по костюмах у кіносеріалах «Під дахами великого міста» (2001), «Право на захист» (2002), «Я тебе люблю» (2004, Москва–Київ, продюсер Р. Балаян), «Памʼятаю і люблю» (2003, Москва–Київ, продюсер В. Приходько), «Подруга особливого при­значе­н­ня», «Міф про ідеального чоловіка» (2005, Москва–Київ), телефільму «Сьоме небо» (2005, реж. В. Криштофович, «Укрмедіа­група»). Учасниця всеукр. худож. ви­ставок від 1987. Для творчості Г. притаман­ні витончена манера викона­н­ня, скурпульозність деталей, тонке від­чу­т­тя часу, істор. епохи.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю