ГОРЮ́ХІНА Надія Олександрівна (02. 09. 1918, м. Уфа, нині Башкорто­стан, РФ — 29. 10. 1998, Київ) — музико­знавець, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1975), професор (1976). Член-кореспондент АМУ (1997). Член НСКУ (1966). Державні нагороди СРСР. Закін. істор.-теор. (1948; кл. М. Гейліг) і фортепіан. (1949; кл. Л. Вайнтрауба) факультети Київ. консерваторії (нині Нац. муз. академія України) та аспірантуру при ній (1952; кл. П. Козицького). Від 1948 працювала у цій консерваторії: 1968–98 — завідувач кафедри теорії музики. До серед. 1960-х рр. наук. праці Г. були присвяч. муз.-теор. та істор. україністиці — укр. хор. музиці, окремим аспектам творчості П. Козицького, Л. Колодуба, М. Леонтовича, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, К. Стеценка, А. Штогаренка, пізніше — Л. Грабовського, Я. Губанова, В. Сильвестрова та ін., а також актуал. про­блемам теор. музико­знавства (пита­н­ням форми й стилю, еволюції сонат. і варіац. форм, муз. періоду, симфонізму тощо), творчому методу та муз. естетиці; в остан­ні роки — муз. духовності, зокрема медитації як способу худож. мисле­н­ня. Її праці по­значені сміливістю по­становки про­блем, виваженістю і водночас парадоксальністю висновків, широтою муз. ерудиції, глибиною проникне­н­ня у філос. концепцію твору та тонким від­чу­т­тям музики. Серед учнів — І. Котляревський, Л. Дис, Т. Золозова, О. Мурзіна, В. Кузик, Я. Губанов, Ю. Іщенко та ін.