КУ́ЗИК Валентина Володимирівна (02. 01. 1944, с. Чаплинка, нині смт Херсонської обл. — 05. 05. 2025, Київ) — музико­знавець, піаністка, педагог, музично-громадська діячка. Дочка Володимира Матві­йовича, сестра Володимира та Любові Працюків. Кандидат мистецтво­знавства (1982). Премія ім. М. Лисенка (2002). Член НСКУ (1978). Закінчила Київську консерваторію (1967; кл. теорії музики Н. Горюхіної). Від 1969 — в ІМФЕ НАНУ (Київ): від 2004 — старший науковий спів­робітник. Наукові дослідже­н­ня з питань роз­витку української муз. культури, зокрема творчості композиторів М. Лисенка, М. Леонтовича, Б. Лятошинського, М. Ско­руль­ського, Л. Ревуцького, фольк­лористів М. Закревського, К. Квіт­ки. Ініціювала поверне­н­ня імені видатного фольклориста і мистецтво­знавця Д. Ревуцького й пере­ви­да­н­ня його праць «Українські думи та пісні історичні. 1919» (2001), «Дмитро Ревуцький. Ми­кола Лисенко. Поверне­н­ня пер­шоджерел» (2003). Також під­­готувала низку статей до колек­тивних праць «Історія української музики» (у 5-ти т.; відп. секретар 1-го ви­да­н­ня) та «Українська музична енциклопедія» (у 3-х т.; усі — Київ). 1990 започаткувала цикл з 9-ти концертів «Музична просвіта», у якому були виконані показові твори української музики, які раніше не звучали з ідеол.-політичних міркувань. 1991 ініціювала всеукраїнську про­граму «Музичний ме­моріал», роз­робляла матеріали з архіву колиш. КДБ. Подією стали матеріали К. про вбивство генія української музики М. Леонтовича («Як загинув Микола Леон­тович» // «ЛУ», 1996, 23 трав.; «Ювілей Всеукраїнського товариства Миколи Леонтовича» // «НТЕ», 1996, № 4). Під­готувала на Українському телебачен­ні цикл телефільмів про симфонічну музику українських композиторів минулого (1992), а також 1998–99 як автор сценарію і ведуча зняла докум. фільми «Ревуцькі» (у 2-х ч.) та «Симфонічна і камерна музика».