ГРИЦУЛЯ́К Зиновій Никифорович (05. 01. 1936, с. Острів, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 17. 07. 1997, м. Акмола, Казах­стан) — громадський діяч, поет, лікар. Кандидат медичних наук (1972). Закін. Івано-Фр. мед. ін­ститут (1959). Під час навч. за «націоналістичні» по­гляди — вимогу викладати предмети українською мовою — був тимчасово виключений з ін­ституту. Після закінче­н­ня ВНЗу ви­їхав у Казах­стан, де працював лікарем Киймин. сільс. лікарні (Акмолин. обл.) та Акмолин. обл. протитуберкульоз. диспансеру (м. Цілино­град, нині Астана), доцент кафедри туберкульозу Акмолин. мед. ін­ституту. Був чл. Асамблеї народів Казах­стану, депутатом Акмолин. обл. масхілату (1994–97), чл. Укр. всесвіт. ко­ординац. ради, головою ради Акмолин. укр. навч. комплексу, чл. товариства «Україна». Засн. і голова (1993–97) Акмолин. укр. товариства «Ватра». 1994 брав участь в організації в Акмолі 1-ї Конф. українців Пн. Казах­стану та був делегатом 2-ї Конф. українців Казах­стану, де прийнято проект Держ. про­грами етніч. роз­витку українців Казах­стану до 2000. З його ініціативи та без­посередньої участі створ. укр. г-зію, гуманітар. ліцей (нині Астанинський український на­вчальний комплекс), дитсадок, бібліотеку укр. літ-ри, низку неділ. шкіл і фольклор. ансамблів, філію Між­нар. благодій. фонду «Акмола–Жардем», обл. філію Товариства дружби «Казах­стан–Україна». Пристрасні, емоційні і глибоко ліричні вірші Г. пройняті любовʼю до України, Казах­стану, повагою до простої людини-трудівника. Поезії друкувалися в період. ви­да­н­нях України, Казах­стану, США.