ГРУ́НСЬКИЙ Микола Кузьмич (28. 09(10. 10). 1872, Суми — 13. 08. 1951, Київ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1912). Заслужений діяч науки УРСР (1941). Закін. Харків. університет (1896), де й працював від 1900 викл. каф. словʼян. філології. 1902–03 — у закордон. наук. від­ряджен­ні. Від 1903 — у Юрʼєв. університеті (нині м. Тарту, Естонія): доцент кафедри російської мови і літ-ри, від 1906 — екс­траординар., від 1912 — ординар. проф. Від 1915 — в Університеті св. Володимира у Києві: професор (до 1951), завідувач кафедри російської мови (до 1949), у 1919–20 — ректор. Одночасно від 1920 працював у мово­знав. комісіях АН УРСР, 1930–50 — старший науковий спів­робітник в Ін­ституті мово­знавства АН УРСР, де брав участь у під­готовці рос.-укр. словника та сучас. укр. правопису. Ви­вчав про­блеми походже­н­ня словʼян. письма (ви­знавав, що глаголиця виникла раніше за кирилицю), палео­графії; мову найдавніших памʼяток, зокрема Київ. глаголич. листків, Охридського та Зо­графського євангелій, Супрасл. рукопису, Праз. глаголич. уривків. Досліджував та видавав «Слово о полку Ігоревім», автор його пере­кладу українською мовою (Х., 1931). Автор низки під­ручників та посібників зі старословʼян., рос. та укр. мов, лексико­графії, педагогіки та методики викла­да­н­ня мови, серед них: «Лекции по древнецерковнославянскому языку» (Юрьев, 1906; 1914), «Лекции по педагогике» (Юрьев, 1908; 1909; 1914), «Рус­ский язык» (Юрьев, 1913), «Украинская грам­матика» (К., 1918), «Історія форм української мови» (Х., 1931; спів­авт.), «Вступ до словʼянського мово­знавства» (К., 1941; К., Л., 1946) та ін.