Комишня

КОМИ́ШНЯ — селище міського типу Миргородського ра­йону Полтавської області. Комишнян. селищ. раді під­порядк. села Булуки, Лісове, Ступки та Шульги. Знаходиться в долині р. Комишанка (притока Хоролу, бас. Дніпра), за 135 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 17 км від залізнич. ст. Сенча. Площа 10,46 км². Насел. 2720 осіб (2001, складає 82,7 % до 1989), пере­важно українці. Мала назви Комишенка, Комишина, Комишна, Комишне (до 1935). Археол. знахідки свід­чать про те, що тер. сучас. смт було заселено ще в період брон­зи (3–1 тис. до н. е.). Донині збе­­реглися рештки стародав. укріплень. Ві­домо, що тут 1503 збудовано камʼяну церкву. У 1-й чв. 17 ст. К. була вже знач. поселе­н­ням. Від 1618 належала І. Вишневецькому. 1630 польс. король Сиґізмунд ІІІ від­дав К. для добува­н­ня селітри Б. Обалковському, однак 1647 вона знову значилася серед володінь І. Виш­невецького. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмель­ницького. Від 1649 — сотен­не містечко Миргород., від 1658 — Гадяц. (Зіньків.) полків. У різний час К. володіли геть­ман І. Брюховецький, гадяц. полковники М. Самойлович, І. Чарниш, М. Милорадович та ін. Від 1781 — у складі Миргород. пов. Київ. намісництва. 1787 у м-ку від­бувалося 3 ярмарки на рік і 2 базари на тиждень. Від 1796 — у складі Миргород. пов. Малорос. губ., від 1797 — волос. центр. Від 1802 — у межах Полтав. губ. 1859 (у документах — власниц. і козац. містечко) було 925 дворів, 5170 жит., діяли 4 церкви, сільс. парафіял. училище, від­бувалося 3 ярмарки на рік, збиралися щотижневі базари. К. здавна була одним із центрів виробництва глиняного посуду на Полтавщині. 1856 Комишнян. волость роз­ділено на 3 волості: Березово-Луцьку, Комишнян. і Попівську. 1863 мешкало 5880 осіб, діяли мурована та 3 деревʼяні церкви, училище, працювали винокур. і селітряний заводи, від­бувалося 3 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За даними всесоюз. пере­пису 1926, у К. налічувалося 7333, 1939 — 5173 жит. 1923–31 та 1935–62 — райцентр. 1932–37 — у складі Харків., від 1937 — Полтав. обл. Комишнянці потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 83 особи), за­знали сталін. ре­пресій. Від 17 вересня 1941 до 17 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці роз­стріляли 45 жит., 518 вивезли на примус. роботи до Німеч­чини. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювало 685 комишнянців, з них 323 загинули. Від 1957 — смт. 1959 тут мешкало бл. 4,5 тис., 1970 — 4,1 тис., 1979 — 3,7 тис., 1989 — 3,3 тис., 1999 — 2,9 тис. осіб. Нині працюють картопле­с­ховище ТОВ «Агротехгарантія», під­приємство з консервува­н­ня овочів. У К. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; лікарня; від­діл. оща­дбанку. Є 2 парки. Діє православна церква. Встановлено памʼятник воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятний знак жер­твам голодомору. Серед видат. уродженців — письмен­ник І. Андрієнко, архітектор М. Деренько, гончар М. Коломієць. Тут твори­ли родини гончарів Бутенків, Бал­ків, Їжаків та ін. З К. повʼязані жит­­тя та діяльність ві­домих лікарів О. Богаєвського, І. Зубковсь­кого. У Комишнян. школі навч. мово­знавець М. Жовтобрюх, лікар-радіолог А. Циб, військ. діяч, Герой Радянського Союзу К. Марусиченко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю