Комишня

Визначення і загальна характеристика

КОМИ́ШНЯ  — селище міського типу Миргородського району Полтавської області. Комишнян. селищ. раді підпорядк. села Булуки, Лісове, Ступки та Шульги. Знаходиться в долині р. Комишанка (притока Хоролу, бас. Дніпра), за 135 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 17 км від залізнич. ст. Сенча. Площа 10,46 км². Насел. 2720 осіб (2001, складає 82,7 % до 1989), переважно українці. Мала назви Комишенка, Комишина, Комишна, Комишне (до 1935). Археол. знахідки свід­чать про те, що тер. сучас. смт було заселено ще в період брон­зи (3–1 тис. до н. е.). Донині збе­­реглися рештки стародав. укріплень. Відомо, що тут 1503 збудовано кам’яну церкву. У 1-й чв. 17 ст. К. була вже знач. поселенням. Від 1618 належала І. Вишневецькому. 1630 польс. король Сиґізмунд ІІІ віддав К. для добування селітри Б. Обалковському, однак 1647 вона знову значилася серед володінь І. Виш­невецького. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмель­ницького. Від 1649 — сотенне містечко Миргород., від 1658 — Гадяц. (Зіньків.) полків. У різний час К. володіли гетьман І. Брюховецький, гадяц. полковники М. Самойлович, І. Чарниш, М. Милорадович та ін. Від 1781 — у складі Миргород. пов. Київ. намісництва. 1787 у м-ку відбувалося 3 ярмарки на рік і 2 базари на тиждень. Від 1796 — у складі Миргород. пов. Малорос. губ., від 1797 — волос. центр. Від 1802 — у межах Полтав. губ. 1859 (у документах — власниц. і козац. містечко) було 925 дворів, 5170 жит., діяли 4 церкви, сільс. парафіял. училище, відбувалося 3 ярмарки на рік, збиралися щотижневі базари. К. здавна була одним із центрів виробництва глиняного посуду на Полтавщині. 1856 Комишнян. волость розділено на 3 волості: Березово-Луцьку, Комишнян. і Попівську. 1863 мешкало 5880 осіб, діяли мурована та 3 дерев’яні церкви, училище, працювали винокур. і селітряний заводи, відбувалося 3 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За даними всесоюз. перепису 1926, у К. налічувалося 7333, 1939 — 5173 жит. 1923–31 та 1935–62 — райцентр. 1932–37 — у складі Харків., від 1937 — Полтав. обл. Комишнянці потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 83 особи), зазнали сталін. репресій. Від 17 вересня 1941 до 17 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці розстріляли 45 жит., 518 вивезли на примус. роботи до Німеччини. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювало 685 комишнянців, з них 323 загинули. Від 1957 — смт. 1959 тут мешкало бл. 4,5 тис., 1970 — 4,1 тис., 1979 — 3,7 тис., 1989 — 3,3 тис., 1999 — 2,9 тис. осіб. Нині працюють картопле­с­ховище ТОВ «Агротехгарантія», підприємство з консервування овочів. У К. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; лікарня; відділ. ощадбанку. Є 2 парки. Діє православна церква. Встановлено пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, пам’ятний знак жер­твам голодомору. Серед видат. уродженців — письменник І. Андрієнко, архітектор М. Деренько, гончар М. Коломієць. Тут твори­ли родини гончарів Бутенків, Бал­ків, Їжаків та ін. З К. пов’язані жит­­тя та діяльність відомих лікарів О. Богаєвського, І. Зубковсь­кого. У Комишнян. школі навч. мовознавець М. Жовтобрюх, лікар-радіолог А. Циб, військ. діяч, Герой Радянського Союзу К. Марусиченко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю