Контррозвідка

Визначення і загальна характеристика

КОНТР­РО́ЗВІДКА — уповноважені державні органи (під­роз­діли спец­служб), що здій­снюють агентурно-оперативну, роз­шукову, режимну, оператив­но-технічну та іншу роботу із по­передже­н­ня, виявле­н­ня і запобіга­н­ня зовнішнім та внутрішнім за­грозам без­пеці держави, роз­­відувальним, терористичним й іншим протиправним посяга­н­ням спец­служб іноземних держав, організацій, окремих груп і осіб. В історії людства цілеспря­мов. роботу із від­верне­н­ня зусиль ворожої роз­відки роз­почато із появою регуляр. армій, ін­ституту державності, війн як різновиду політ. і дипломат. діяльності, зокрема класичні контр­розвідув. операції роз­роблено у рамках стратегемного мистецтва Стародав. Китаю. Укр. козацтво також практикувало контр­розвідув. заходи: забезпече­н­ня військ. таємниці, зне­шкодже­н­ня ворожих шпигунів, охорона вищо­го військ.-політ. керівництва тощо. Офор­мле­н­ня контр­розвідув. апа­ратів як регуляр. елементу спец­служб в європ. державах і США від­булося пере­важно на­прикінці 19 — на поч. 20 ст. У Австро-Угор. імперії органи К. ви­окрем­лено у 1880-х рр., у Рос. імперії — у 1903–11. Власне укр. ор­гани К. виникли у рамках роз­будови сектору без­пеки нац. державності 1917–20. Серед них — Адм.-політ. департамент МВС УНР доби УЦР, «Осві­домчий від­діл» Державної варти Української Держави, Інформ. бюро Роз­відув. упр. Армії УНР і Департамент політ. інформації МВС періоду Директорії УНР, Жан­дармерія Західноукраїнської Народної Республіки. 1918–41 в УРСР діяли контр­розвідув. під­роз­діли ВУЧК–ДПУ, Упр. держ. без­пеки Народного комісаріату внутрішніх справ (від 1934), Наркомату держ. без­пеки (1941), а також 2-го від­ділу Ген­штабу та Дефензиви (таєм. поліції) Польщі, Сіґуранци (таєм. політ. поліції) Румунії. Вагомий внесок зробила К. у роз­гром нацист. Німеч­чини. Органи НКВС (від лютого 1943 — від­новленого Нар­комату держ. без­пеки), Гол. упр. контр­розвідки Наркомату оборони (СМЕРШ, абревіатура від «Смерть шпигунам!») виявляли агентуру спец­служб противника, роз­шукували військ. злочин­ців, вели контр­розвідув. діяльність у діючій армії та партизан. загонах і зʼ­єд­на­н­нях. Під час звільне­н­ня УРСР контр­розвідники викрили 4822 агенти нім., румун. і угор. спецорганів (зага­лом 1941–44 в УРСР — бл. 7 тис.).

Військ. контр­розвідники 1, 2 і 3-го Укр. фронтів лише від трав­ня 1943 до червня 1944 виявили і зне­шкодили 622 спів­роб. і агентів ворожих спец­служб, пере­вербували 52 агенти та самі за­провадили у середовищі про­тивника 289 оператив. джерел, зокрема армій. спец­службі вда­лося ввести агента до спецшко­ли нім. роз­відоргану «Оріон», унаслідок чого встановлено і зне­шкоджено багато шпигунів і диверсантів, а декого з них залучено до неглас. спів­робітництва. У післявоєн. період за доби т. зв. холодної війни органи К. діяли у складі Міністерства держ. без­пеки (МДБ, 2-е Упр.), від 1954 — Комітету державної без­­пеки СРСР. Під­роз­діли К. (зокре­ма Упр. 2-Н МДБ УРСР, Секретно-політ. упр., 5-е Упр. КДБ при РМ УРСР) у ході боротьби із під­­пі­л­лям ОУН та УПА у 1950–80-х рр. провели ефективні оперативні ігри «Лан­ка», «Траса», «Пере­вал» із закор­дон. центрами ОУН, спец­служ­бами Великої Британії, США, Італії. Свої під­роз­діли К. мали УПА та Служба без­пеки ОУН. До поч. 1980-х рр. сформувалася система під­роз­ділів КДБ СРСР, які за­ймалися власне К. Іноз. спец­службам протидіяло 2-е Упр. (контр­розвідув.): 1-й від­діл — спец­службам США, Канади, Ізраїлю; 2-й — ФРН, Румунії, Юго­славії; 3-й — Великої Британії, Франції та решти країн НАТО; 4-й за­ймався оператив. роз­шуком, виявле­н­ням роз­відників-нелегалів, попередже­н­ням втеч рад. громадян за кордон й незакон. валют. операцій; 5-й — ка­налами вʼ­їзду-ви­їзду за кордон, візитами іноземців з приват. справами тощо. Крім того, контр­розвідув. функції виконува­ли 4-е (контр­розвідув. захист тран­с­порт. комплексу), 6-е (контр­розвідув. забезпече­н­ня пром. і наук.-тех. комплексу) Упр., Упр. «З» (захист кон­ституц. ладу, колишнє 5-е Упр. КДБ з протидії «ідеол. диверсіям» та дисидент. руху). Без­посередньо 3-му Гол. упр. КДБ СРСР під­порядк. особл. від­діли — органи військ. контр­роз­відки у ЗС СРСР. Упр. «В» КДБ СРСР забезпечувало контр­розвідув. захист органів і військ МВС СРСР. До 1985 під контр­розвідув. захистом 6-го Упр. КДБ УРСР пере­бувало 424 оборон., 1974 нар.-госп., 130 наук.-тех. обʼєк­тів, 15 тем дис. із про­блем оборон. значе­н­ня, 16 важливих нар.-госп. дослідниц. про­грам.

У незалеж. Україні спеціально уповноваженим органом держ. влади у сфері К. є Служба без­пеки України. Окремі контр­розвідув. заходи можуть проводити роз­відув. органи України та Упр. держ. охорони України. Закон України «Про Службу без­пеки України» (1992) від­носить до ком­петенції СБУ здійсне­н­ня контр­розвідув. заходів з метою попе­редже­н­ня, виявле­н­ня, припинен­ня і роз­кри­т­тя будь-яких форм роз­відувально-під­ривної діяльності проти України; забезпечен­ня захисту держ. суверенітету, кон­ституц. ладу і територ. ціліс­ності України від протиправ. по­сягань з боку окремих осіб та їхніх обʼ­єд­нань; здійсне­н­ня контр­розвідув. забезпече­н­ня оборон. комплексу, ЗС України, ін. військ. формувань, енергетики, транс­­порту, звʼязку, важливих обʼєк­тів ін. галузей господарства тощо. Від­повід­но до Закону України «Про контр­розвідувальну діяльність» (2002) метою такої діяльності є попередже­н­ня, своєчасне виявле­н­ня і запобіга­н­ня зовн. та внутр. за­грозам без­пеці України, припине­н­ня роз­відув., терорист. та ін. протиправ. посягань спец­служб іноз. держав, а також організацій, окремих груп та осіб на держ. без­пеку України, усуне­н­ня умов, що їм сприяють, та причин їхнього ви­­никне­н­ня. Зав­да­н­ня контр­розвідув. діяльності: добува­н­ня, ана­літ. обробле­н­ня та викори­ста­н­ня інформації, що містить ознаки або факти роз­відув., терорист. та ін. діяльності спец­служб іноз. держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду держ. без­пеці України; протидія роз­відув., терорист. та ін. діяльності спец­служб іноз. держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду держ. без­­пеці України; роз­робле­н­ня та реалізація заходів щодо запобіга­н­ня, усуне­н­ня та нейтралізації за­гроз інтересам держави, су­спільства та правам громадян. Пев­ні функції т. зв. зовн. К. від 2005 виконують під­роз­діли влас. без­­пеки Служби зовн. роз­відки Укра­їни. Закон України «Про Служ­бу зовнішньої роз­відки» (2006) від­­носить до її компетенції участь у забезпечен­ні без­печ. функціонува­н­ня установ України за кордоном, без­пеки спів­роб. цих установ і чл. їхніх сімей у країні пере­бува­н­ня, а також від­ряд­жених за кордон громадян Укра­їни, які обі­знані з ві­домостями, що становлять державну таємницю. У перші роки незалежно­сті України контр­розвідув. функ­ції покладено на Гол. упр. контр­розвідки СБУ.

На його основі Указом Президента України від 28 січня 1998 організов. Департамент контр­розвідки із зав­дан­нями: виявле­н­ня, запобіга­н­ня, припине­н­ня та роз­кри­т­тя спроб іноз. спец­служб впливати на роз­виток ситуації в Україні в інтересах своїх держав; нед­опущен­ня втягува­н­ня громадян України у протиправну діяльність на шко­ду інтересам держави; контр­розвідув. захист ЗС та ін. військ. формувань України від спроб аген­тур. проникне­н­ня до органів військ. упр. та держ. секретів у військ. сфері. До складу Департаменту контр­розвідки входять під­роз­діли з контр­розвідув. пошуку, контр­розвідув. операцій, захисту органів влади та упр. то­що, а також органи військ. контр­розвідки. У перші роки роз­будови суверенітету держави К. ві­діграла значну роль у протидії спробам ін­спірува­н­ня сепаратизму в Криму (т. зв. мєшковщина), русин. сепаратизму тощо. 1992–2007 припинено протиправну діяльність понад 100 гро­мадян України, залучених до спів­праці з іноз. роз­відками, де­яких з них притягнуто до кримінал. від­повід­альності. 2009 СБУ ініціювала до­строк. від­клика­н­ня з України 11-ти дипломатів-роз­­відників (порушено кримінал. справи проти 4-х громадян Укра­їни за ознаками держ. зради у формі шпигунства та 2-х інозем­ців-шпигунів), припинила діяль­ність 6-ти злочин. угруповань, які здійснювали незакон­ні оборудки із радіо­актив. та отруй. речовинами, викрила 446 злочинів у сфері боротьби з між­нар. наркобізнесом. 2010–11 викри­то та шляхом поруше­н­ня кримінал. справ за ст. 111 «Державна зрада» та ст. 114 «Шпигунство» Кримінал. кодексу України припинено діяльність іноз. спец­служб із залуче­н­ням 12-ти громадян України та 6-ти іноземців, за матеріалами Департамен­ту контр­розвідки видворено з Укра­їни понад 200 іноземців. Військ. контр­розвідники забезпечували ядерне роз­зброє­н­ня України, пере­шкодили незакон. вивезен­ню 24-х стратег. бомбардувальників Ту-22, крилатих ракет, ін. сучас. систем озброє­н­ня та техніки, запобігли понад 30-ти терактам проти укр. миротворців в Іраку. 2004 військ. контр­розвідка пере­шкодила не­закон. спробам громадян Іраку, Паки­стану та Греції завербувати в Україні велику групу на­йманців і при­дбати озброє­н­ня на 800 млн дол. США.

Департамент контр­розвідув. захисту економіки держави СБУ (створ. 1998) є гол. органом, що здійснює та ко­ординує оперативно-роз­шук. діяльність у сфері економіки, наук.-пром., транс­порт. комплек­сів, роз­робляє пропозиції й заходи щодо стратегії і тактики захисту держ. таємниці. Його осн. зав­да­н­ня: організація заходів із викри­т­тя, запобіга­н­ня та припи­не­н­ня роз­відув. діяльності з боку іноз. спец­служб у сфері еко­номі­ки; захист держ. таємниці, пріо­ри­тет. оборон­но-пром. і наук.-тех. роз­роблень, сприя­н­ня збережен­ню наук.-тех. потенціалу держави; здобува­н­ня та аналіз інформації з метою виявле­н­ня пе­редумов заподія­н­ня збитків екон. інтересам України, запобіга­н­ня техноген. аваріям, над­звич. ситуаціям і ката­строфам, ядер. те­роризму; забезпече­н­ня держ. інтересів у ході роз­державле­н­ня, ре­структуризації та приватизації держ. власності, у зовн.-екон. та фінанс.-кредит. сферах; викри­т­тя негатив. тенденцій і механізмів протиправ. дій, які завдають шкоди екон. інте­ресам держави, нед­опуще­н­ня її інтеграції в між­нар. й організов. злочин­ність, запобіга­н­ня про­явам корупції в діяльності органів держ. влади і посад. осіб. Заг. екон. ефект від діяльності під­роз­ділів екон. контр­розвідки СБУ 1992–2012 пере­вищив 9 млрд грн, за їхніми матеріалами порушено понад 3 тис. кримінал. справ. Певні контр­розвідув. функ­ції із захисту політ., етноконфес. стабільності й територ. ціліснос­ті України виконує Департамент захисту нац. державності СБУ. 2005 у його структурі засн. під­роз­діл із контр­розвідув. протидії зазіха­н­ням на територ. ціліс­ність України, 2007 — з протидії ксенофобії та ін­спіруван­ню між­­нац. ворожнечі. Лише 2002–03 викрито 156 протиправ. проявів із ознаками тероризму й екс­тремізму. Від 2001 функціонує Департамент з охорони держ. таємниці та ліцензува­н­ня СБУ, від 2012 — Департамент контр­розвідув. захисту інтересів дер­жави у сфері інформ. без­пеки. Під­готовку, пере­підготовку та під­вище­н­ня кваліфікації оператив. і керів. кадрів контр­розвідув. профілю здійснює Нац. ака­демія СБУ (Київ). Налагоджено спів­робітництво укр. контр­розвідників із понад 100 контр­розвідув. й пра­во­охорон. органами іноз. кра­їн.

Літ.: Ронге М. Ра­зведка и контр­ра­зведка / Пер. с нем. Москва, 1939; Ко­­ро­вин В. В. История отечествен­ных ор­­ганов без­опасности. Москва, 1998; Сідак В. С. Національні спец­служби в пе­­ріод Української революції 1917–1921 рр. К., 1998; На сторожі незалеж­­ності держави: 10 років СБ України. К., 2002; Савич И. На острие тайной войны. Страницы истории зарубеж­ных спец­служб. Москва, 2002; Вєдє­­нєєв Д. В., Букін В. П. Спеціальні служ­­би в історії Української держави. К., 2003; Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Двобій без ком­промісів. Протиборство спецпідроз­ділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945–1980-ті рр. К., 2007; Служба без­пеки України: станов­ле­н­ня, досвід, пріоритети діяльності. К., 2007; Веденеев Д. Украинский фронт в войнах спец­служб: Истор. очерки. К., 2008; Його ж. Діяльність органів та військ державної без­пеки в Україні в період Другої світової війни (1939–1945 рр.). К., 2011; Служба без­пеки України: історія та сучасність. К., 2012.

Д. В. Веденєєв

Завантажити статтю