Контррозвідка

КОНТРРО́ЗВІДКА  — уповноважені державні органи (підрозділи спецслужб), що здій­снюють агентурно-оперативну, розшукову, режимну, оператив­но-технічну та іншу роботу із по­передження, виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці держави, роз­відувальним, терористичним й іншим протиправним посяганням спецслужб іноземних держав, організацій, окремих груп і осіб. В історії людства цілеспря­мов. роботу із відвернення зусиль ворожої розвідки розпочато із появою регуляр. армій, інституту державності, війн як різновиду політ. і дипломат. діяльності, зокрема класичні контррозвідув. операції розроблено у рамках стратегемного мистецтва Стародав. Китаю. Укр. козацтво також практикувало контррозвідув. заходи: забезпечення військ. таємниці, знешкодження ворожих шпигунів, охорона вищо­го військ.-політ. керівництва тощо. Офор­млення контррозвідув. апа­ратів як регуляр. елементу спец­служб в європ. державах і США відбулося переважно наприкінці 19 — на поч. 20 ст. У Австро-Угор. імперії органи К. виокрем­лено у 1880-х рр., у Рос. імперії — у 1903–11. Власне укр. ор­гани К. виникли у рамках розбудови сектору безпеки нац. державності 1917–20. Серед них — Адм.-політ. департамент МВС УНР доби УЦР, «Освідомчий відділ» Державної варти Української Держави, Інформ. бюро Розвідув. упр. Армії УНР і Департамент політ. інформації МВС періоду Директорії УНР, Жан­дармерія Західноукраїнської Народної Республіки. 1918–41 в УРСР діяли контррозвідув. підрозділи ВУЧК–ДПУ, Упр. держ. безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ (від 1934), Наркомату держ. безпеки (1941), а також 2-го відділу Генштабу та Дефензиви (таєм. поліції) Польщі, Сіґуранци (таєм. політ. поліції) Румунії. Вагомий внесок зробила К. у розгром нацист. Німеччини. Органи НКВС (від лютого 1943 — відновленого Нар­комату держ. безпеки), Гол. упр. контррозвідки Наркомату оборони (СМЕРШ, абревіатура від «Смерть шпигунам!») виявляли агентуру спецслужб противника, розшукували військ. злочин­ців, вели контррозвідув. діяльність у діючій армії та партизан. загонах і з’єднаннях. Під час звільнення УРСР контррозвідники викрили 4822 агенти нім., румун. і угор. спецорганів (зага­лом 1941–44 в УРСР — бл. 7 тис.).

Військ. контррозвідники 1, 2 і 3-го Укр. фронтів лише від трав­ня 1943 до червня 1944 виявили і знешкодили 622 співроб. і агентів ворожих спецслужб, перевербували 52 агенти та самі запровадили у середовищі про­тивника 289 оператив. джерел, зокрема армій. спецслужбі вда­лося ввести агента до спецшко­ли нім. розвідоргану «Оріон», унаслідок чого встановлено і знешкоджено багато шпигунів і диверсантів, а декого з них залучено до неглас. співробітництва. У післявоєн. період за доби т. зв. холодної війни органи К. діяли у складі Міністерства держ. безпеки (МДБ, 2-е Упр.), від 1954 — Комітету державної без­пеки СРСР. Підрозділи К. (зокре­ма Упр. 2-Н МДБ УРСР, Секретно-політ. упр., 5-е Упр. КДБ при РМ УРСР) у ході боротьби із під­піллям ОУН та УПА у 1950–80-х рр. провели ефективні оперативні ігри «Лан­ка», «Траса», «Перевал» із закор­дон. центрами ОУН, спец­служ­бами Великої Британії, США, Італії. Свої підрозділи К. мали УПА та Служба безпеки ОУН. До поч. 1980-х рр. сформувалася система підрозділів КДБ СРСР, які займалися власне К. Іноз. спецслужбам протидіяло 2-е Упр. (контррозвідув.): 1-й відділ — спец­службам США, Канади, Ізраїлю; 2-й — ФРН, Румунії, Юго­славії; 3-й — Великої Британії, Франції та решти країн НАТО; 4-й займався оператив. розшуком, виявленням розвідників-нелегалів, попередженням втеч рад. громадян за кордон й незакон. валют. операцій; 5-й — каналами в’їзду-виїзду за кордон, візитами іноземців з приват. справами тощо. Крім того, контр­розвідув. функції виконува­ли 4-е (контррозвідув. захист тран­с­порт. комплексу), 6-е (контррозвідув. забезпечення пром. і наук.-тех. комплексу) Упр., Упр. «З» (захист конституц. ладу, колишнє 5-е Упр. КДБ з протидії «ідеол. диверсіям» та дисидент. руху). Безпосередньо 3-му Гол. упр. КДБ СРСР підпорядк. особл. відділи — органи військ. контрроз­відки у ЗС СРСР. Упр. «В» КДБ СРСР забезпечувало контррозвідув. захист органів і військ МВС СРСР. До 1985 під контррозвідув. захистом 6-го Упр. КДБ УРСР перебувало 424 оборон., 1974 нар.-госп., 130 наук.-тех. об’єк­тів, 15 тем дис. із проблем оборон. значення, 16 важливих нар.-госп. дослідниц. програм.

У незалеж. Україні спеціально уповноваженим органом держ. влади у сфері К. є Служба безпеки України. Окремі контррозвідув. заходи можуть проводити розвідув. органи України та Упр. держ. охорони України. Закон України «Про Службу безпеки України» (1992) відносить до ком­петенції СБУ здійснення контррозвідув. заходів з метою попе­редження, виявлення, припинен­ня і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечен­ня захисту держ. суверенітету, конституц. ладу і територ. ціліс­ності України від протиправ. по­сягань з боку окремих осіб та їхніх об’єднань; здійснення контр­розвідув. забезпечення оборон. комплексу, ЗС України, ін. військ. формувань, енергетики, транс­порту, зв’язку, важливих об’єк­тів ін. галузей господарства тощо. Відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» (2002) метою такої діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовн. та внутр. загрозам безпеці України, припинення розвідув., терорист. та ін. протиправ. посягань спецслужб іноз. держав, а також організацій, окремих груп та осіб на держ. безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їхнього ви­­никнення. Завдання контррозвідув. діяльності: добування, ана­літ. оброблення та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідув., терорист. та ін. діяльності спецслужб іноз. держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду держ. безпеці України; протидія розвідув., терорист. та ін. діяльності спецслужб іноз. держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду держ. без­пеці України; розроблення та реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян. Пев­ні функції т. зв. зовн. К. від 2005 виконують підрозділи влас. без­пеки Служби зовн. розвідки Укра­їни. Закон України «Про Служ­бу зовнішньої розвідки» (2006) від­носить до її компетенції участь у забезпеченні безпеч. функціонування установ України за кордоном, безпеки співроб. цих установ і чл. їхніх сімей у країні перебування, а також відряд­жених за кордон громадян Укра­їни, які обізнані з відомостями, що становлять державну таємницю. У перші роки незалежно­сті України контррозвідув. функ­ції покладено на Гол. упр. контр­розвідки СБУ.

На його основі Указом Президента України від 28 січня 1998 організов. Департамент контррозвідки із завдан­нями: виявлення, запобігання, припинення та розкриття спроб іноз. спецслужб впливати на розвиток ситуації в Україні в інтересах своїх держав; недопущен­ня втягування громадян України у протиправну діяльність на шко­ду інтересам держави; контррозвідув. захист ЗС та ін. військ. формувань України від спроб аген­тур. проникнення до органів військ. упр. та держ. секретів у військ. сфері. До складу Департаменту контррозвідки входять підрозділи з контррозвідув. пошуку, контррозвідув. операцій, захисту органів влади та упр. то­що, а також органи військ. контр­розвідки. У перші роки розбудови суверенітету держави К. відіграла значну роль у протидії спробам інспірування сепаратизму в Криму (т. зв. мєшковщина), русин. сепаратизму тощо. 1992–2007 припинено протиправну діяльність понад 100 гро­мадян України, залучених до співпраці з іноз. розвідками, де­яких з них притягнуто до кримінал. відповідальності. 2009 СБУ ініціювала дострок. відкликання з України 11-ти дипломатів-роз­відників (порушено кримінал. справи проти 4-х громадян Укра­їни за ознаками держ. зради у формі шпигунства та 2-х інозем­ців-шпигунів), припинила діяль­ність 6-ти злочин. угруповань, які здійснювали незаконні оборудки із радіоактив. та отруй. речовинами, викрила 446 злочинів у сфері боротьби з міжнар. наркобізнесом. 2010–11 викри­то та шляхом порушення кримінал. справ за ст. 111 «Державна зрада» та ст. 114 «Шпигунство» Кримінал. кодексу України припинено діяльність іноз. спецслужб із залученням 12-ти громадян України та 6-ти іноземців, за матеріалами Департамен­ту контррозвідки видворено з Укра­їни понад 200 іноземців. Військ. контррозвідники забезпечували ядерне роззброєння України, перешкодили незакон. вивезенню 24-х стратег. бомбардувальників Ту-22, крилатих ракет, ін. сучас. систем озброєння та техніки, запобігли понад 30-ти терактам проти укр. миротворців в Іраку. 2004 військ. контррозвідка перешкодила не­закон. спробам громадян Іраку, Пакистану та Греції завербувати в Україні велику групу найманців і придбати озброєння на 800 млн дол. США.

Департамент контррозвідув. захисту економіки держави СБУ (створ. 1998) є гол. органом, що здійснює та ко­ординує оперативно-розшук. діяльність у сфері економіки, наук.-пром., транспорт. комплек­сів, розробляє пропозиції й заходи щодо стратегії і тактики захисту держ. таємниці. Його осн. завдання: організація заходів із викриття, запобігання та припи­нення розвідув. діяльності з боку іноз. спецслужб у сфері еко­номі­ки; захист держ. таємниці, пріо­ри­тет. оборонно-пром. і наук.-тех. розроблень, сприяння збережен­ню наук.-тех. потенціалу держави; здобування та аналіз інформації з метою виявлення пе­редумов заподіяння збитків екон. інтересам України, запобігання техноген. аваріям, надзвич. ситуаціям і катастрофам, ядер. те­роризму; забезпечення держ. інтересів у ході роздержавлення, реструктуризації та приватизації держ. власності, у зовн.-екон. та фінанс.-кредит. сферах; викриття негатив. тенденцій і механізмів протиправ. дій, які завдають шкоди екон. інте­ресам держави, недопущення її інтеграції в міжнар. й організов. злочинність, запобігання про­явам корупції в діяльності органів держ. влади і посад. осіб. Заг. екон. ефект від діяльності підрозділів екон. контррозвідки СБУ 1992–2012 перевищив 9 млрд грн, за їхніми матеріалами порушено понад 3 тис. кримінал. справ. Певні контррозвідув. функ­ції із захисту політ., етноконфес. стабільності й територ. ціліснос­ті України виконує Департамент захисту нац. державності СБУ. 2005 у його структурі засн. підрозділ із контррозвідув. протидії зазіханням на територ. ціліс­ність України, 2007 — з протидії ксенофобії та інспіруванню між­нац. ворожнечі. Лише 2002–03 викрито 156 протиправ. проявів із ознаками тероризму й екстремізму. Від 2001 функціонує Департамент з охорони держ. таємниці та ліцензування СБУ, від 2012 — Департамент контррозвідув. захисту інтересів дер­жави у сфері інформ. безпеки. Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації оператив. і керів. кадрів контррозвідув. профілю здійснює Нац. ака­демія СБУ (Київ). Налагоджено співробітництво укр. контррозвідників із понад 100 контррозвідув. й пра­воохорон. органами іноз. кра­їн.

Рекомендована література

1. Ронге М. Разведка и контрразведка / Пер. с нем. Москва, 1939;
   Google Scholar Internet
2. Ко­­ро­вин В. В. История отечественных ор­­ганов безопасности. Москва, 1998;
   Google Scholar Internet
3. Сідак В. С. Національні спецслужби в пе­­ріод Української революції 1917–1921 рр. К., 1998;
   Google Scholar Internet
4. На сторожі незалеж­­ності держави: 10 років СБ України. К., 2002;
   Google Scholar Internet
5. Савич И. На острие тайной войны. Страницы истории зарубеж­ных спецслужб. Москва, 2002;
   Google Scholar Internet
6. Вєдє­­нєєв Д. В., Букін В. П. Спеціальні служ­­би в історії Української держави. К., 2003;
   Google Scholar Internet
7. Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945–1980-ті рр. К., 2007;
   Google Scholar Internet
8. Служба безпеки України: станов­лення, досвід, пріоритети діяльності. К., 2007;
   Google Scholar Internet
9. Веденеев Д. Украинский фронт в войнах спецслужб: Истор. очерки. К., 2008;
   Google Scholar Internet
10. Його ж. Діяльність органів та військ державної безпеки в Україні в період Другої світової війни (1939–1945 рр.). К., 2011;
    Google Scholar Internet
11. Служба безпеки України: історія та сучасність. К., 2012.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю