Контррозвідка
КОНТРРО́ЗВІДКА — уповноважені державні органи (підрозділи спецслужб), що здійснюють агентурно-оперативну, розшукову, режимну, оперативно-технічну та іншу роботу із попередження, виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці держави, розвідувальним, терористичним й іншим протиправним посяганням спецслужб іноземних держав, організацій, окремих груп і осіб. В історії людства цілеспрямовану роботу із відвернення зусиль ворожої розвідки розпочато із появою регулярних армій, інституту державності, війн як різновиду політичної і дипломатичної діяльності, зокрема класичні контррозвідувальні операції розроблено у рамках стратегемного мистецтва Стародавнього Китаю. Українське козацтво також практикувало контррозвідувальні заходи: забезпечення військової таємниці, знешкодження ворожих шпигунів, охорона вищого військово-політичного керівництва тощо. Оформлення контррозвідувальних апаратів як регулярного елементу спецслужб в європейських державах і США відбулося переважно наприкінці 19 — на початку 20 ст. У Австро-Угорській імперії органи К. виокремлено у 1880-х роках, у Російській імперії — у 1903–11. Власне українські органи К. виникли у рамках розбудови сектору безпеки національної державності 1917–20. Серед них — Адміністративно-політичний департамент МВС УНР доби УЦР, «Освідомчий відділ» Державної варти Української Держави, Інформаційне бюро Розвідувального управління Армії УНР і Департамент політичної інформації МВС періоду Директорії УНР, Жандармерія Західноукраїнської Народної Республіки. 1918–41 в УРСР діяли контррозвідувальні підрозділи ВУЧК–ДПУ, Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ (від 1934), Наркомату державної безпеки (1941), а також 2-го відділу Генштабу та Дефензиви (таємної поліції) Польщі, Сіґуранци (таємної політичної поліції) Румунії. Вагомий внесок зробила К. у розгром нацистської Німеччини. Органи НКВС (від лютого 1943 — відновленого Наркомату державної безпеки), Головне управління контррозвідки Наркомату оборони (СМЕРШ, абревіатура від «Смерть шпигунам!») виявляли агентуру спецслужб противника, розшукували військових злочинців, вели контррозвідувальну діяльність у діючій армії та партизанських загонах і зʼєднаннях. Під час звільнення УРСР контррозвідники викрили 4822 агенти німецьких, румунських і угорських спецорганів (загалом 1941–44 в УРСР — близько 7 тисяч).
Військові контррозвідники 1, 2 і 3-го Українського фронтів лише від травня 1943 до червня 1944 виявили і знешкодили 622 співробітники і агенти ворожих спецслужб, перевербували 52 агенти та самі запровадили у середовищі противника 289 оперативних джерел, зокрема армійській спецслужбі вдалося ввести агента до спецшколи німецького розвідоргану «Оріон», унаслідок чого встановлено і знешкоджено багато шпигунів і диверсантів, а декого з них залучено до негласного співробітництва. У післявоєнний період за доби т. зв. холодної війни органи К. діяли у складі Міністерства державної безпеки (МДБ, 2-е Управління), від 1954 — Комітету державної безпеки СРСР. Підрозділи К. (зокрема Управління 2-Н МДБ УРСР, Секретно-політичне управління, 5-е Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР) у ході боротьби із підпіллям ОУН та УПА у 1950–80-х роках провели ефективні оперативні ігри «Ланка», «Траса», «Перевал» із закордонними центрами ОУН, спецслужбами Великої Британії, США, Італії. Свої підрозділи К. мали УПА та Служба безпеки ОУН. До початку 1980-х років сформувалася система підрозділів КДБ СРСР, які займалися власне К. Іноземним спецслужбам протидіяло 2-е Управління (контррозвідувальне): 1-й відділ — спецслужбам США, Канади, Ізраїлю; 2-й — ФРН, Румунії, Югославії; 3-й — Великої Британії, Франції та решти країн НАТО; 4-й займався оперативним розшуком, виявленням розвідників-нелегалів, попередженням втеч радянських громадян за кордон й незаконних валютних операцій; 5-й — каналами вʼїзду-виїзду за кордон, візитами іноземців з приватними справами тощо. Крім того, контррозвідувальні функції виконували 4-е (контррозвідувальний захист транспортного комплексу), 6-е (контррозвідувальне забезпечення промислового і науково-технічного комплексу) Управління, Управління «З» (захист конституційного ладу, колишнє 5-е Управління КДБ з протидії «ідеологічним диверсіям» та дисидентському руху). Безпосередньо 3-му Головному управлінню КДБ СРСР підпорядковані особливі відділи — органи військової контррозвідки у Збройних Силах СРСР. Управління «В» КДБ СРСР забезпечувало контррозвідувальний захист органів і військ МВС СРСР. До 1985 під контррозвідувальним захистом 6-го Управління КДБ УРСР перебувало 424 оборонних, 1974 народно-господарських, 130 науково-технічних обʼєктів, 15 тем дисертацій з проблем оборонного значення, 16 важливих народно-господарських дослідницьких програм.
У незалежній Україні спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері К. є Служба безпеки України. Окремі контррозвідувальні заходи можуть проводити розвідувальні органи України та Управління державної охорони України. Закон України «Про Службу безпеки України» (1992) відносить до компетенції СБУ здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечення захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їхніх обʼєднань; здійснення контррозвідувального забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, енергетики, транспорту, звʼязку, важливих обʼєктів інших галузей господарства тощо. Відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» (2002) метою такої діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спецслужб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їхнього виникнення. Завдання контррозвідувальної діяльності: добування, аналітичне оброблення та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спецслужб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; протидія розвідувальній, терористичній та іншої діяльності спецслужб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення та реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян. Певні функції т. зв. зовнішньої К. від 2005 виконують підрозділи власної безпеки Служби зовнішньої розвідки України. Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки» (2006) відносить до її компетенції участь у забезпеченні безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ і членів їхніх сімей у країні перебування, а також відряджених за кордон громадян України, які обізнані з відомостями, що становлять державну таємницю. У перші роки незалежності України контррозвідувальні функції покладено на Головне управління контррозвідки СБУ.
На його основі Указом Президента України від 28 січня 1998 організовано Департамент контррозвідки із завданнями: виявлення, запобігання, припинення та розкриття спроб іноземних спецслужб впливати на розвиток ситуації в Україні в інтересах своїх держав; недопущення втягування громадян України у протиправну діяльність на шкоду інтересам держави; контррозвідувальний захист Збройних Сил та інших військових формувань України від спроб агентурного проникнення до органів військового управління та державних секретів у військовій сфері. До складу Департаменту контррозвідки входять підрозділи з контррозвідувального пошуку, контррозвідувальних операцій, захисту органів влади та управління тощо, а також органи військової контррозвідки. У перші роки розбудови суверенітету держави К. відіграла значну роль у протидії спробам інспірування сепаратизму в Криму (т. зв. мєшковщина), русинського сепаратизму тощо. 1992–2007 припинено протиправну діяльність понад 100 громадян України, залучених до співпраці з іноземними розвідками, деяких з них притягнуто до кримінальної відповідальності. 2009 СБУ ініціювала дострокове відкликання з України 11-ти дипломатів-розвідників (порушено кримінальні справи проти 4-х громадян України за ознаками державної зради у формі шпигунства та 2-х іноземців-шпигунів), припинила діяльність 6-ти злочинних угруповань, які здійснювали незаконні оборудки із радіоактивними та отруйними речовинами, викрила 446 злочинів у сфері боротьби з міжнародним наркобізнесом. 2010–11 викрито та шляхом порушення кримінальних справ за ст. 111 «Державна зрада» та ст. 114 «Шпигунство» Кримінального кодексу України припинено діяльність іноземних спецслужб із залученням 12-ти громадян України та 6-ти іноземців, за матеріалами Департаменту контррозвідки видворено з України понад 200 іноземців. Військові контррозвідники забезпечували ядерне роззброєння України, перешкодили незаконному вивезенню 24-х стратегічних бомбардувальників Ту-22, крилатих ракет, інших сучасних систем озброєння та техніки, запобігли понад 30-ти терактам проти українських миротворців в Іраку. 2004 військова контррозвідка перешкодила незаконним спробам громадян Іраку, Пакистану та Греції завербувати в Україні велику групу найманців і придбати озброєння на 800 млн доларів США.
Департамент контррозвідувального захисту економіки держави СБУ (створений 1998) є головним органом, що здійснює та координує оперативно-розшукову діяльність у сфері економіки, науково-промислового, транспортного комплексів, розробляє пропозиції й заходи щодо стратегії і тактики захисту державної таємниці. Його основні завдання: організація заходів із викриття, запобігання та припинення розвідувальної діяльності з боку іноземних спецслужб у сфері економіки; захист державної таємниці, пріоритетних оборонно-промислових і науково-технічних розроблень, сприяння збереженню науково-технічного потенціалу держави; здобування та аналіз інформації з метою виявлення передумов заподіяння збитків економічним інтересам України, запобігання техногенним аваріям, надзвичайним ситуаціям і катастрофам, ядерному тероризму; забезпечення державних інтересів у ході роздержавлення, реструктуризації та приватизації державної власності, у зовнішньоекономічній та фінансово-кредитній сферах; викриття негативних тенденцій і механізмів протиправних дій, які завдають шкоди економічним інтересам держави, недопущення її інтеграції в міжнародну й організовану злочинність, запобігання проявам корупції в діяльності органів державної влади і посадових осіб. Загальний економічний ефект від діяльності підрозділів економічної контррозвідки СБУ 1992–2012 перевищив 9 млрд грн, за їхніми матеріалами порушено понад 3 тисячі кримінальних справ. Певні контррозвідувальні функції із захисту політичної, етноконфесійної стабільності й територіальної цілісності України виконує Департамент захисту національної державності СБУ. 2005 у його структурі заснований підрозділ із контррозвідувальної протидії зазіханням на територіальну цілісність України, 2007 — з протидії ксенофобії та інспіруванню міжнаціональної ворожнечі. Лише 2002–03 викрито 156 протиправних проявів із ознаками тероризму й екстремізму. Від 2001 функціонує Департамент з охорони державної таємниці та ліцензування СБУ, від 2012 — Департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки. Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації оперативних і керівних кадрів контррозвідувального профілю здійснює Національна академія СБУ (Київ). Налагоджено співробітництво українських контррозвідників із понад 100 контррозвідувальними й правоохоронними органами іноземних країн.
