ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Конфедерація анархістських організацій України "Набат"

КОНФЕДЕРА́ЦІЯ АНАРХІ́СТСЬКИХ ОРГАНІЗА́ЦІЙ УКРАЇ́НИ «НАБА́Т» – об’єднання анархістських сил, що ставили за мету втілення у життя ідей анархізму. Організов. на конф., яка відбулася 12–16 листопада 1918 у м. Курськ (РФ). У її роботі взяли участь представники протилеж. течій в анар­­хізмі – анархо-синдикалісти та анархо-комуністи (див. Анархістські організації), що посідали домінуюче місце в конфедерації. До керів. органу обрані В. Волін, М. Мрачний, А. Которо­­вич, Й. Гутман та Я. Суховольсь­­кий. Конфедерація не охоплювала всіх анархіст. груп, які діяли на укр. землях після переїзду сюди багатьох анархістів з РФ, де їх у квітні 1918 розгромили більшовики. Вона мала у своєму складі групу з організації терору і повстань, але займалася переважно агітац.-пропагандист. роботою. Десятки місц. газет, брошури, листівки та проклама­­ції пропагували ідеї безвлад. комуніст. суспільства. Конфедерація покладала великі надії на реалізацію своїх планів через масовий селян. повстан. рух – махновщину (див. також Н. Мах­­но), з яким встановила зв’язки у січні 1919. Після створення у серпні того ж року Рев. повстан. армії України (махновців) «набатівці» спробували не лише поширювати свої ідеї серед осо­­бового складу армії, а й підпорядкувати собі повстанців та їхнього ватажка – Н. Махна. Остан­­ній скептично поставився до «набатівців» і дозволив їм лише очолити реввійськраду (1919 голова В. Волін, 1920 – А. Барон). Однак коли кер. конфедерації спробували впливати на Н. Махна, він вигнав В. Воліна і А. Барона зі своєї армії. На 3-й конф. «Набату» (3–8 вересня 1920) Н. Махна піддано нищів. критиці, вирішено розпочати рі­­шучу боротьбу проти рад. влади, а конфедерації – перейти на нелегал. становище. Коли у жовт­­ні 1920 махновці уклали угоду з більшовиками для боротьби з військами генерала П. Врангеля, «набатівці» знову повернулися до Н. Махна. Після розгрому врангелівців Червона армія у листопаді 1920 розпочала бо­­ротьбу із махновцями. До 1 жовт­­ня 1921 конфедерацію і самост. анархіст. групи на укр. землях ліквідовано.

Літ.: Аршинов П. А. История махнов­­ского движения (1918–1921). Берлин, 1923; Верстюк В. Ф. Махновщина. К., 1991; Боровик М. А. Анархістський рух в Україні у 1917–1921 рр. // УІЖ. 1999. № 1; Савченко В. А. Махно. Х., 2005; 2007.

В. М. Волковинський

Рекомендована література

  1. Аршинов П. А. История махнов­­ского движения (1918–1921). Берлин, 1923;Google Scholar
  2. Верстюк В. Ф. Махновщина. К., 1991;Google Scholar
  3. Боровик М. А. Анархістський рух в Україні у 1917–1921 рр. // УІЖ. 1999. № 1;Google Scholar
  4. Савченко В. А. Махно. Х., 2005;Google Scholar
  5. 2007.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Конфедерація анархістських організацій України "Набат" / В. М. Волковинський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-3234

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

14-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2014

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Світ-суспільство-культура

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

3234

Кількість переглядів цього року:

1

Схожі статті

Книгоспілка
Світ-суспільство-культура  | Том 13 | 2013
М. О. Гринько
Крымская газета
Світ-суспільство-культура  | Том 15 | 2014
І. В. Кияшко
Español.ua
Світ-суспільство-культура  | Том 9 | 2009
В. Ю. Журавська

Нагору