ВАТУ́ТІН Микола Федорович (03(16). 12. 1901, с. Чепухіно, нині Бєлгород. обл., РФ — 15. 04. 1944, Київ) — радянський військовий діяч. Генерал армії (1943). Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). Учасник воєн. дій 1918–20 і 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. У рад. армії від 1920. Навч. у Полтав. піхот. школі, в складі військ. загону якої брав участь у бо­йових діях проти пов­стан. армії Н. Махна в р-ні Луганська і Старобільська. Закін. Київ. вищу обʼ­єд­нану військ. школу (1924), Військ. академію ім. Фрунзе (1929), Академію Ген­штабу (1937). Обі­ймав посади нач. штабу Київ. окремого військ. округу, нач. штабу Укр. фронту (1939), нач. оператив. упр. і заст. нач. Ген­штабу рад. армії. Від 1941 — нач. штабу Пн.-Зх. фронту, командувач Воронез. та Пд.-Зх. фронтів, від жовтня 1943 — командувач 1-го Укр. фронту, війська якого брали участь у битві за Дні­про, визволен­ні Києва, Корсунь-Шевченків. та ін. операціях на Прав­обереж. Україні. 29 лютого 1944 під час обʼ­їзду військ потрапив у засідку УПА в р-ні Милятин. хуторів на Рівненщині, у пере­стрілці був важко поранений. Помер від ран.