Концепт

Визначення і загальна характеристика

КОНЦЕ́ПТ (від лат. conceptus — поняття) — 1) термін середньовічної схолас­­тичної філософії і логіки на позначення загального в одиничних предметах; на його основі виникає поняття, виражене сло­­вом. У дискусіях про універсалії концептуалісти заперечували існування заг. понять незалежно від окремих речей. Але на відміну від номіналістів, які трак­­тували загальне лише як ім’я і ніщо більше, концептуалісти проголошували, що загальне в окремих предметах не є тільки одне ім’я, а й значення цього імені (voxet significatio). Концеп­­туалісти стверджували, що в одинич. речах існує дещо спіль­­не, загальне, на основі чого в розумі виникає К. — особливе заг. поняття, виражене словом. Це загальне, виражене К. (роди і види), існує лише в розумі, а не в дійсності, воно не має са­­мост. онтол. реальності. Засн. концептуалізму і автор терміна «К.» — П. Абеляр. У новій філософії проблемами К. займався Дж. Локк, який пояснював походження універсалій діяльністю розуму, що із подібності, яка спостерігається між речами, робить передумову для утворення абстракт. заг. ідей і встановлює їх у розумі разом із відповідними їм назвами. У сучас. фі­­лософії під К. розуміють поняття — ідею, що містить певний підхід до дійсності. Розгортання змісту К. у системі суджень утворює концепцію. 2) У логіч. семантиці — смисл імені, інтенційні значення імені (знака), або інтенсіонал. У сучас. семантиці замість терміна «поняття» вживають «К.», який знаходиться у тому ж категоріал. ряду, що й термін «значення слова». Однак якщо значення слова розглядають у системі мовних зв’язків, то К. — у системі логіч. відношень і форм, які досліджують у мовознавсті та логіці.

Завантажити статтю