ВЕ́­ЙМАРН Павло Платонович (Ве­ймарн Павел Платонович; 1857, С.-Петербург — 10(23). 09. 1905, м. Нарва, нині Естонія) — російський музичний критик. Теорії музики навч. у К. Гал­лера, грі на фортепіано — у К. Фон-Арка. Від 1888 — ред., від 1890 — ред.-видавець ж. «Баян» (С.-Петербург). 1896 спів­працював з одес. ж. «Театр». Після 1900 працював над біогр. словником рос. музикантів. Брав участь в упорядкуван­ні рос. роз­ділу «Музыкального словаря» Г. Ріман­на (перекл. з нім., 1901), куди вмістив довід­ку про М. Лисенка. Автор статей про діяльність від­ділень РМТ (зокрема в Україні), досліджень про М. Глінки, рос., укр. (зокрема про Г. Козаченка) та зарубіж. композиторів.