Розмір шрифту

A

Великий Бичків

ВЕЛИ́КИЙ БИ́ЧКІВ — селище міського типу Рахівського ра­йону Закарпатської області. Знаходиться біля під­ніж­жя Карпат. гір, на правому березі р. Тиса (притока Дунаю) та при впадін­ні в неї р. Шопурка, за 35 км від райцентру, за 174 км від обл. центру, за 29 км від геогр. центру Європи (с. Ділове) та за 12 км від залізнич. ст. Солотвино. Авто­станція. Через с-ще проходить автомобіл. дорога Ужгород–Рахів. Площа 8 км2. Насел. 9430 осіб (2001, складає 105,2 % до 1989), пере­важно українці. Проживають також угорці, румуни, росіяни та ін. Перша письмова згадка про В. Б. датована 1373. Є декілька легенд щодо походже­н­ня назви с-ща. На поч. заснува­н­ня поселе­н­ня місц. мешканець Бабинець, щоб урятувати свою числен­ну сімʼю від чуми, оборював свої маєтності великими биками у Великому, а бичками — в Малому Бичкові. Інша версія походже­н­ня назви повʼязана зі словом бочка, оскільки до 1944 село мало офіц. назву Великий Бочков. У с-щі виготовляли бочки для солотвин. солекопалень. Найдавнішим заня­т­тям насел. у цій місцевості було скотарство. На­прикінці 15 ст. с-ще стає центром Великобичків., або Верх­нього, держ. маєтку (домінії) Мармарос. комітату. Поряд із землеробством та скотарством частина населе­н­ня була зайнята на лісорозробках. 1720 на р. Шопурка побудовано лісопилку, яка була найбільшою на Закарпат­ті. Права сторона р. Тиса була пере­творена на річк. порт (Портош), де знаходилися солеві склади. Насел. В. Б. від­бувало держ. панщину (т. зв. «королівщину») і змушене було своєю тягловою силою пере­возити сіль з Солотвина до порт. складів. 1868 побудоване перше лісохім. під­приємство в Угорщині — хім. завод «Клотильда», на якому пере­робляли букові дрова на оцет, деревне вугі­л­ля та ін. продукцію. З роз­падом Австро-Угорщини укр. насел. В. Б. написало Меморандум до уряду ЗУНР про бажа­н­ня обʼ­єд­натися з Україною, 250 бичківців вступило в загони Гуцул. нар. оборони, 8 жит. брало участь в Хуст. зʼ­їзді 21 січня 1919 (прийнято ріше­н­ня про воз­зʼ­єд­на­н­ня краю з соборною Україною). В. Йосипчук був обраний секр. зʼ­їзду. З входже­н­ням Закарпа­т­тя до складу Чехо-Словач­чини (1919–39) с-ще стає одним з найбільших громад. та культурних центрів, за що чеські урядовці називали його «Малим Харковом» (за аналогією з тодіш. столицею Рад. України). Уродженець В. Б. І. Локота 1929 став сенатором, а М. Сидоряк 1924 і 1929 обирався до палати депутатів парламенту. Діяло товариство «Просвіта» (1920). У 1-й пол. 20 ст. діяли хор, хата-читальня, оркестр, драм. гурток, організація «Пласт», гімнаст. товариство «Сокіл», «Освітнян. союз», футбол. клуб «Довбуш». Саме з В. Б. повʼязані остан­ні години пере­бува­н­ня президента Карпат. України А. Волошина на рідній землі. У 1939–44 с-ще було під нім.-угор. фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни 732 бичківця було замордовано або роз­стріляно угор. владою. Гол. пром. під­приємства: ТОВи — «Стен ЛТД», «Карпати», «ЦБМ Карпати», «Карбон БМКТ», «Техноліс», «Проза ЛТД», «Бруно ЛТД»; ВАТ «Великобичків. консерв. завод», ЗАТ «Ф-ка “Говерла”»; хлібокомбінат, хлібобулоч. цех, лісомислив. під­приємство. У с-щі функціонують 4 заг.-осв. школи, 4 дитсадки, муз. школа, 3 б-ки, школа мистецтв; спорт. футбол. клуб, ДЮСШ; міська лікарня, фельдшер.-акушер. пункт, аптека; істор.-крає­знавчий музей, Будинок культури. Є готель, філія оща­дбанку; парк культури і від­починку та профілакторій. Ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» та сімей. дует С. і Т. Раховських «Рідна пісня» мають зва­н­ня «народний». Реліг. громади: 3 — УПЦ, УГКЦ, РКЦ, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня. Памʼятки архітектури: Свято-Успенська греко-катол. церква (1845), Свято-Покровська церква (1895). На тер. с-ща встановлено погру­д­дя І. Франка, Т. Шевченка, М. Колодзінського, П. Волощука, І. Локоти, обеліск Слави односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, мемор. дошки А. Волошину, Й. Волощуку, А. Кузьмику, Т. Ромжі, О. Чупак, М. Куцину, В. Смердулу; памʼятник січовикам (воїнам Карпатської Січі), які були закатовані угор. фашистами. Побл. смт — ботан. заказник Діброва. Видатні уродженці В. Б.: поетеса М. Божук, громад. діяч, публіцист Й. Бойчук, журналіст, публіцист М. Климпотюк; церк. діяч Т. Ромжа; музико­знавець Л. Мокану, хоровий диригент О. Глібович; засл. майстер нар. творчості В. Смердул; футболіст І. Яремчук, пʼятиборці Богдан та Василь-Роман Йосипчуки.

Літ.: Великому Бичкову — 626 років! // Закарп. калейдо­скоп. 2000, 3 лют.; Бойчук І. Великий Бичків моїх давніх літ // Гуцульське село в Карпатській Україні (30-і тт. ХХ ст.). Уж., 2003.

Й. М. Луцак

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2005
Том ЕСУ:
4
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
32727
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
468
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 152
  • середня позиція у результатах пошуку: 11
  • переходи на сторінку: 4
  • частка переходів (для позиції 11): 175.4% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Великий Бичків / Й. М. Луцак // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-32727.

Velykyi Bychkiv / Y. M. Lutsak // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2005. – Available at: https://esu.com.ua/article-32727.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору