Важка промисловість

Визначення і загальна характеристика

ВАЖКА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — сукупність галузей промисловості, що виготовляють пере­важно засоби виробництва: машини, агрегати, механізми, вер­стати та інше устаткува­н­ня, сировину, матеріали та паливо. В. п. обʼ­єд­нує галузі добувної та обробної промисловостей, електро- та теплоенергетику, чорну та кольорову металургію, хімічну промисловість, машинобудування і обробку металів, лісозаготівельну і будівельних матеріалів промисловості, низку галузей деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. В. п. є осн. складовою НТП в усіх галузях матеріал. виробництва та невироб. сфери і тому ві­ді­грає вирішал. роль у створен­ні матеріал.-тех. бази роз­витку та роз­ширеного від­творе­н­ня, обороно­спроможності країни та виріше­н­ня про­блем соц. роз­витку.

У Рос. імперії В. п. не набула до­стат. роз­витку. На В. п. у 1913 припадало бл. 1/3 валової продукції промисловості, при цьому питома вага машинобудува­н­ня становила бл. 9 %, хім. промисловості — бл. 3 %, електро­енергетики — бл. 1 %; не були роз­винені вер­статобудува­н­ня, приладобудува­н­ня, металург. устаткува­н­ня, автомобіле- та тракторобудува­н­ня. Одним із гол. осередків В. п. у Рос. імперії була Україна, де по­ступово набули роз­витку пром. р-ни і центри, що мали всерос. значе­н­ня — Донбас (вугіл., металург., маш.-буд., хім. промисловості), Придні­провʼя (залізо- і марганцеворудна, металург. промисловості), Харків (машинобудува­н­ня і обробка металів) та ін. 1913 тут зосереджувалося 74 % заг.-рос. видобутку заліз. руди, 78,1 % — вугі­л­ля, 100 % — коксу, 69 % — виплавки чавуну, 55,8 % — сталі. Однак питома вага виго-товле­н­ня засобів виробництва в укр. промисловості майже від­повід­ала заг.-рос. показникам і становила 36 %. Для В. п. України був характерний найвищий у світі рівень концентрації. Більшість під­приємств В. п. України фактично належала іноз. під­приємцям — 70 % видобутку вугі­л­ля, 90 % виплавки чавуну. 1-а світова війна та воєн­ні дії 1918–20 зруйнували В. п. України. На поч. 1920 обсяг пром. продукції України становив 14 % від рівня 1913, зокрема виплавка чавуну — 0,5 %, сталі — 1,7 %, прокату — 1,8 %, вугі­л­ля — 17,7 %. У 20–30-х рр. під­приємства В. п. були реконстру­йовані, будувалися нові. Найменш роз­винене серед ін. галузей В. п. на період 1913 — машинобудува­н­ня — у 20–30-х рр. стало найбільшою галуз­зю важкої індустрії. При­скор. темпами роз­вивалися авіац. пром-сть, тракторо-, вер­стато-, турбо- та комбайнобудува­н­ня, хім. пром-сть тощо. 1940 на нових і реконстру­йов. під­приємствах вироблено 99,4 % металург., 99,7 % — хім. продукції, 100 % продукції у трактор., турбін., електро­енергет., вер­статобуд. галузях. Частка випуску засобів виробництва досягла 62 %. В. п. України була найбільш вагомою часткою у виробництві від­повід. продукції в СРСР. З початком 2-ї світової війни на тер. СРСР більшу частину В. п. України (устаткува­н­ня) було пере­базовано у сх. р-ни СРСР. Те, що залишилось на окупов. території, було знищено. 1945 В. п. України вироблено лише 26 % від обсягів 1940, зокрема видобуток руд чорних металів і чорна металургія становили 22 %, руд кольор. металів і кольор. металургія — 9 %, паливна пром-сть — 30 %, виробництво електро- та тепло­енергії — 25 %, гірн.-хім. і хім. промисловості — 23 %, машинобудува­н­ня і обробка металів — 29 %, деревооб­робна пром-сть — 32 %. 1950 продукція промисловості на 15 % пере­вищувала рівень 1940, зокрема з виробництва електро­енергії — на 19 %, машинобудува­н­ня і обробки металів — 44 %, прокату — 6 %, цементу — 65 %, заліз. руди — 4 %, виробництво чавуну, сталі, коксу, видобуток вугі­л­ля сягали майже довоєн. рівня. До 1960 В. п. була від­будована і при­скорено роз­вивалася. У її складі виникли нові галузі — газова, автомоб., приладобуд., електрон­на, шипникова, шинна, залізобетон. кон­струкцій промисловості, низка вироб-в електротех. промисловості. Почалася роз­будова В. п. у Зх. Україні. Значно поліпшилась територ. організація виробництва. При збережен­ні пріоритет. місця пром. р-нів Донбасу, Придні­провʼя, Харків., Київ., Одес., Херсон., Микол. агломерацій створ. багатогалузеву В. п. в областях, рівень індустр. роз­витку яких був найнижчим. Середні темпи зро­ста­н­ня були характерні для Волин., Івано-Фр., Рівнен., Терноп., Чернів. обл. У заг. обсязі пром. виробництва частка В. п. зро­стала пере­важно за рахунок машинобудува­н­ня і обробки металів. Питома вага продукції В. п. 1980 дорівнювала 67,3 %, зокрема маш.-буд. комплексу — 25,7 %, 1990 від­повід­но — 69,3 % і 32,9 %. Найвищого рівня роз­витку В. п. досягла 1990, при цьому вона набула роз­витку і в найменш індустріально роз­винених областях України — Вінн., Житомир., Закарп., Кіровогр. та ін. В. п. України була важливою складовою пром. системи СРСР, орієнтованою на заг. ефективність. Це стало одним із вирішал. факторів різкого паді­н­ня виробництва у В. п. внаслідок втрати вироб. звʼязків після 1991 (див. Табл.). У 2000 обсяги виробництва від­повід­но до 1990 становили: в електро­енергетиці — 65 %, чорній металургії — 59 %, палив., хім. і нафтохім. пром-стях, машинобудуван­ні і обробці металів — по 41 %. У звʼязку із паді­н­ням заг. обсягів пром. виробництва частка в ньому В. п. майже не змінилася. У структурі В. п. пере­вагу на­дано галузям паливно-енергет. та металург. комплексів. Як наслідок дис­пропорції у територ. роз­поділі, під­вищились роль і місце Донбасу та Придні­провʼя.

Від 1999 роз­почався вихід промисловості України з кризи. Ці процеси знач. мірою торкнулися В. п., насамперед машинобудува­н­ня, хім. промисловості, металургії. Процес від­родже­н­ня В. п. триває. Соц. пере­орієнтація пром. виробництва впливає на зміну структур. характеристик галузі: збільше­н­ня виробництва предметів спожива­н­ня у машинобудуван­ні та хім. промисловості, промисловості буд. матеріалів. Від 2000 статист. звітність України подається за між­народ. стандартами, що перед­бачають показники не за галузями, а за видами екон. діяльності. У В. п. простежується процес зро­ста­н­ня обсягів виробництва, від­бувається ре­структуризація В. п. на пріоритет. роз­виток машинобудува­н­ня, особливо високоточного, при знижен­ні темпів росту металург. виробництва та добув. промисловості. За 2001 обсяги машинобудува­н­ня, ремонт, монтаж машин та устаткува­н­ня збільшились на 18,8 %, 2002 — на 11,3 %, виробництво електр. та електрон. машинобудува­н­ня — від­повід­но на 15,2 % та 8,1 %, транс­порт. машинобудува­н­ня — 22,0 % та 29,6 %, темпи росту металургії та обробки металів — 4,9 % та 3,9 %, добув. промисловості — 3,3 % та 2,3 %. Такий пере­біг екон. процесів впливає й на територ. роз­поділ, зокрема області Донбасу та Придні­провʼя мають темпи зро­ста­н­ня промисловості значно нижчі за середні по Україні, водночас регіони, де сконцентровано машинобудува­н­ня, — пере­вищують ці показники. В. п. має всі під­стави (вироб. ресурси та потужності, люд. потенціал) для збереже­н­ня належного місця в економіці України та ефектив. роз­витку.

Літ.: Народне господарство Української РСР 1970. К., 1971; Народне господарство Української РСР 1990. К., 1991; Статистичний щорічник України 2003. К., 2004.

В. О. Бог­данова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю