КОЛЬОРО́ВА МЕТАЛУРГІ́Я — галузь важкої промисловості. Під­приємства кольорової металургії видобувають і збагачують руду, виробляють та обробляють кольорові, рідкісні й дорогоцін­ні метали та їхні сплави, видобувають природні алмази та іншу мінеральну сировину. У металургії загалом і кольоровій, зокрема, за­стосовують процеси обробле­н­ня руд для під­готовки їх до вилуче­н­ня металів (дробле­н­ня, по­дрібне­н­ня, збагаче­н­ня); процеси вилуче­н­ня металів із концентратів та вторин­них матеріалів; очище­н­ня металів від домішок (рафінува­н­ня); виробництво металів і сплавів у ви­гляді заготовок; термічну, хіміко-термічну і термомеханічну обробку металів; обробку металів тиском і литво; покри­т­тя у декоративних або захисних цілях поверх­ні металів іншими металами плакува­н­ням або дифузійним проникне­н­ням. Металургія включає також металознавство. Бурхливе зро­ста­н­ня виробництва кольорових металів значно збіднило сировин­ну базу галузі. Погіршується якість руд, знижується вміст у них цін­них компонентів, гірські роботи доводиться проводити у від­далених ра­йонах і на все більших глибинах, у звʼязку з чим для їхнього освоє­н­ня потрібні значні капітальні витрати. У цих умовах важливого значе­н­ня набула металургія вторин­них кольорових металів — під­галузь кольорової металургії, що проводить заготівлю, первин­ну обробку і металургійну пере­робку лому і від­ходів. Виробничий комплекс галузі складається із гірничо-добувних під­приємств, збагачувальних фабрик, металургійних та металооб­робних заводів. Окрім того, під­приємства кольорової металургії виготовляють хімічні сполуки (на­приклад, сірчану кислоту, сірку, соду), мінеральні добрива тощо. Становле­н­ня галузі в Україні умовно поділяють на 4 періоди: кінець 19 — початок 20 ст. — зародже­н­ня; 1925–41 — становле­н­ня і роз­виток; 1945–91 — від­новле­н­ня і організація нових виробництв; від 1991 — незалежний роз­виток. Першим під­приємством кольорової металургії м. в Україні був Микитівський ртутний комбінат (м. Горлівка Донецької обл.), уведений в дію 1887. На­прикінці 20 ст. був зупинений у звʼязку із вичерпа­н­ням запасів місцевого ртутного родовища. У довоєн­ний період роз­почали діяльність Закарпатський роз­відувально-екс­плуатаційний ртутний комбінат (смт Вишкове Хустського ра­йону), завод «Укрцинк» (м. Костянтинівка Донецької обл.), Дні­провський алюмінієвий (нині Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат) та магнієвий (нині Запорізький титаномагнієвий комбінат) заводи. Широкий роз­мах пошукових і роз­відувальних робіт у 1950-і роки приніс низку від­крит­тів. У долині р. Ірша роз­ві­дано роз­сипні поклади ільменіту. Потім на Волині від­крито цілу групу покладів ільменіту та почато будівництво Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Володарсько-Волинської р-н Житомирської обл.). На Побуж­жі виявлено промислові запаси силікатних нікелевих руд і здійснено запуск Побузького феронікелевого заводу (Голованівської р-н Кірово­градської обл.). 1953 від­крито унікальні комплексні цирконо-рутило-ільменітові роз­сипні родовища у Придні­провʼї, а 1958 запущено Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дні­пропетровської обл.). 1956 на Дні­провському титаномагнієвому (у довоєн­ний час — магнієвий) заводі отримано перший вітчизняний промисловий титан. 1958 на Сіверськодонецькому хіміко-металургійному (Луганської обл.) і на Запорізькому титаномагнієвому заводах організовано виробництво германію, а 1964 — напів­провід­никового кремнію. Донецький хіміко-металургійний завод у післявоєн­ні роки випускав низку важливих для народного господарства матеріалів: діоксид цирконію, фторцирконат і гафнат калію, металевий цирконій і гафній, титан йодидної чистоти, злитки ванадію, ніобію і танталу, молібдено-цирконієві лігатури на основі ніобію, ванадію та ін. Завод чистих металів (м. Світловодськ Кірово­градської обл.) створений 1962 як базове під­приємство СРСР з випуску напів­провід­никових матеріалів. Його зав­да­н­ням було освоє­н­ня технології виробництва чистих металів і напів­провід­ників у ви­гляді полі- і монокри­сталів, гранул, епітаксіальних структур, пластин, чіпів. Дні­провський електродний завод, що ви­окремився зі складу Дні­провського алюмінієвого заводу, освоїв виробництво вугле­графітових виробів: електродів, втулок, вкладишів, плит тощо, необхідних у різних виробництвах кольорових металів. 1970 почав виготовляти вольфрамовий дріт і твердо­сплавний інструмент на основі карбіду вольфраму Світловодський казен­ний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів. 1980 на Миколаївському глиноземному заводі, одному із найбільших у світі (його проект­на потужність — 1 млн т глинозему щороку), отримано перший глинозем. Вагомий внесок у роз­виток кольорової металургії зробили М. Бекетов, П. Соболевський, В. Мітін та ін. Над об­ґрунтува­н­ням теоретичних основ і роз­робле­н­ням нових процесів отрима­н­ня кольорових металів плідно працювали академік О. Байков і М. Курнаков, професор В. Мостович, П. Федотьєв, В. Ванюков, Г. Меєрсон, Г. Уразов та ін.; серед українських учених- металургів — професор Л. Антипін, В. Девʼяткін, О. Івасишин, В. Лакомський, Ю. Олесов, А. Рябцев, О. Шаповалова (металургія алюмінію, магнію, титану).

Основні світові тенденціями роз­витку галузі нині є освоє­н­ня нових технологій отрима­н­ня і рафінува­н­ня кольорових (особливо рідкісних) металів, а також зростаюча роль по­вторного викори­ста­н­ня за циклом «метал­лом–метал» (мідь, алюміній, свинець). В Україні в галузі кольорової металургії нині діють 35 під­приємств і організацій, серед найбільших — Миколаївський глиноземний завод (глинозем, галій), Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (первин­ний алюміній, алюмінієвий дріт), Запорізький титаномагнієвий комбінат (губчастий титан, германій, злитки титану), Артемівський завод з обробки кольорових металів (Донецької обл.; напів­фабрикати із міді і її сплавів). Основна про­блемою кольорової металургії України є обмежені мінеральні ресурси для виробництва багатьох кольорових металів. На­приклад, Миколаївський глиноземний завод і Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат працюють на імпорт­них бокситах, Артемівський завод з обробки кольорових металів — на вторин­ній сировині. Власною мінеральною сировиною, яка нині видобувається і використовується у металургійній галузі, забезпечено фактично лише виробництво титану і, частково, магнію. Роз­ві­дано пер­спективні родовища свинцево-цинкової сировини (Закарпатської обл.), берилію (Житомирської обл.), літію (Донецької і Кірово­градської обл.), молібдену (Житомирської обл. і Середнє Придні­провʼя). У Приазовʼї виявлено родовища рідкоземельних металів, цирконію і ніобію. Потенційно ці родовища можуть забезпечити (повністю або частково) потреби України в деяких кольорових металах. Із вторин­ної і техноген­ної сировини виробляють в обмежених кількостях мідь (Артемівський завод з обробки кольорових металів), алюміній (завод «Інтер­сплав» — колишній Свердловський завод алюмінієвих сплавів), свинець (ЗАТ «Свинець», з акумуляторного лому), а також ванадій (хлоридні від­ходи Запорізького титаномагнієвого комбінату, золи і шлами тепло­електро­станцій, що працюють на мазуті), вольфрам (лом і від­ходи твердо­сплавного виробництва), рідкісні метали (від­працьовані каталізатори хімічної промисловості). Україна володіє найпотужнішою базою титанових руд на території СНД (всього виявлено 40 родовищ, серед яких — 2 унікальні, 12 великих і 10 середніх). Потенціал ресурсів титану і потужності з виробництва ільменітових концентратів України становлять близько 20 % світового балансу. Родовища мають різні генетичні типи, нині роз­робляються лише роз­сипні. Ільменіт цих родовищ використовують для отрима­н­ня пігментного діоксиду титану, апатитів, металевого титану тощо. Українські пріоритети у кольоровій металургії повʼязані із металургією титану. Вчені і кон­структори Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ у Києві (Б. Патон, Б. Мовчан, М. Тригуб, Г. Григоренко, С. Ахонін) роз­робили і по­стійно удосконалюють технологію електрон­но-променевого плавле­н­ня титану і створили низку оригінальних кон­струкцій різного при­значе­н­ня. В Україні діють дві галузеві наукові установи — Державний НДПІ титану (Запоріж­жя) і Донецький НДІ кольорової металургії. Інженерів-технологів за спеціальністю «металургія кольорових металів» готують Національна металургійна академія України (Дні­пропетровськ), Запорізька інженерна академія, Донецький технічний університет. Про­блеми роз­витку та досягне­н­ня кольорової металургії висвітлюють часописи «Метал­лургическая и горнорудная промышлен­ность», «Теория и практика метал­лургии», «Металл и литье Украины», «Современ­ная электрометал­лургия».