КОНЮ́ХИ — село Козівського ра­йону Тернопільської області. Конюхівській сільській раді під­порядковані села Заберізки та Заліс­ся. Знаходиться на одно­ймен­ній річці (притока Ценівки, басейн Дністра), за 35 км від райцентру та за 20 км від залізничної станції Зборів. Площа 13,1 км2. Населе­н­ня 2600 осіб (2001), пере­важно українці. К. вперше зга­дано 1440 як містечко, яке виникло на місці княжого Корсина (Корсіва). Від 1530 — власність С. Венд­лінського, який збудував тут за­­мок. 1586 К. зга­дано в «Поморянській хроніці» у звʼязку з т. зв. конюхівською авантюрою, коли С. Вендлінський вчинив збройний напад на села Ходовчик і Хоробрув (нині Хоробрів Козівського ра­йону). Від­тоді — власність А. Сенявсь­кого, від 1770 — А. Любомирсь­кої, згодом — Потоцьких. 1626 містечко зруйнували татари. К. входили до складу Речі Посполитої. 1772 (за першим поділом Польщі) ві­ді­йшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). За часів Австро-Угорської імперії — центр округи. Влітку 1917 по­близу К. і с. Куропатники (нині Бережанського ра­йону) від­бувся бій УСС з російськими військами. 1919–39 — знову під владою Польщі. До кінця 1930-х років діяли осередки товариств «Просвіта», «Рід­на школа», «Сільський господар» тощо. Від 1939 — у складі УРСР. Від липня 1941 до липня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Під час звільне­н­ня К. загинуло 143 радянські воїни. До середини 1950-х років діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Село згадують у Кресовій книзі справедливих. Нині у К. — загальноосвітня школа, клуб, бібліотека. Функціонує народний аматорський хор «Корса». Збереглися церкви Зісла­н­ня Св. Духа (1607, деревʼяна), Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (1770, камʼяна). Насипано символічні могили УСС, членів ОУН, воякам УПА, встановлено памʼятні хрести на честь скасува­н­ня панщини та про­голоше­н­ня незалежності України. Серед видатних уродженців — радіобіо­лог, еколог Г. Коваль, письмен­ник Б. Когут, громадсько-політичний і військовий діяч О. Гасин, церковний діяч УПЦ КП Іов (В. Павлишин).