Конюхи

КОНЮ́ХИ — село Козівського ра­йону Тернопільської області. Конюхів. сільс. раді під­порядк. села Заберізки та Заліс­ся. Знаходиться на однойм. річці (притока Ценівки, бас. Дністра), за 35 км від райцентру та за 20 км від залізнич. ст. Зборів. Площа 13,1 км². Насел. 2600 осіб (2001), пере­важно українці. К. вперше зга­дано 1440 як містечко, яке виникло на місці княжого Корсина (Корсіва). Від 1530 — власність С. Венд­лінського, який збудував тут за­­мок. 1586 К. зга­дано в «Поморянській хроніці» у звʼязку з т. зв. конюхів. авантюрою, коли С. Вендлінський вчинив зброй. напад на села Ходовчик і Хоробрув (нині Хоробрів Козів. р-ну). Від­тоді — власність А. Сенявсь­кого, від 1770 — А. Любомирсь­кої, згодом — Потоцьких. 1626 містечко зруйнували татари. К. входили до складу Речі Посполитої. 1772 (за 1-м поділом Польщі) ві­ді­йшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). За часів Австро-Угор. імперії — центр округи. Влітку 1917 побл. К. і с. Куропатники (нині Бережан. р-ну) від­бувся бій УСС з рос. військами. 1919–39 — знову під владою Польщі. До кін. 1930-х рр. діяли осередки т-в «Просвіта», «Рід­на школа», «Сільс. господар» тощо. Від 1939 — у складі УРСР. Від липня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Під час звільне­н­ня К. загинуло 143 рад. воїни. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Село згадують у Кресовій книзі справедливих. Нині у К. — заг.-осв. школа, клуб, б-ка. Функціонує нар. аматор. хор «Корса». Збереглися церкви Зісла­н­ня Св. Духа (1607, деревʼяна), Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (1770, камʼяна). Насипано символічні могили УСС, чл. ОУН, воякам УПА, встановлено памʼятні хрести на честь скасува­н­ня панщини та про­голоше­н­ня незалежності України. Серед видат. уродженців — радіобіо­лог, еколог Г. Коваль, письмен­ник Б. Когут, громад.-політ. і військ. діяч О. Гасин, церк. діяч УПЦ КП Іов (В. Павлишин).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю