ВАКАРЧУ́К Іван Олександрович (06. 03. 1947, с. Старі Братушани, нині Молдова — 04. 04. 2020, Львів) — фізик. Батько С. Вакарчука. Герой України (2007). Доктор фізико-математичних наук (1981), професор (1986). Державна премія України в галузі науки і техніки (2000). Премія ім. О. Давидова НАНУ (2017). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Почесна від­знака Президента України (1996), орден «За заслуги» 2-го ступеня (2005). Закінчив Львівський університет (1970). Від­тоді працював у Львівському від­ділен­ні Ін­ституту теоретичної фізики АН УРСР: від 1978 — старший науковий спів­робітник, 1980–84 — завідувач від­ділу квантової статистики; від 1984 — у Львівському університеті: професор, завідувач кафедри теоретичної фізики, 1990–2007, 2010–13 — ректор. Президент Малої АН Львівщини (від 1996). Один із засновників і головний редактор (від 1996) «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики». Міністр освіти і науки України (2007–10).

Напрями наукової діяльності: створе­н­ня нових математичних методів класичної і квантової теорії систем багатьох частинок; теорії квантових рідин та надплин­ного гелію; методи континуального інте­грува­н­ня та рівня­н­ня у функціональних похідних для функцій Ґріна; дослідже­н­ня фазових пере­ходів методом ренормалізаційної групи; теорії не­впорядкованих систем, магнетизму, зоряних спектрів; від­творе­н­ня між­частинкових взаємодій за екс­периментами з роз­сія­н­ня частинок.