Валки

ВА́ЛКИ — місто Харківської області, райцентр. Знаходиться на обох берегах р. Мжа (притока Сівер. Дінця) і її притоки Турушки, на автомагістралі Харків–Київ, за 10 км від залізнич. ст. Ковʼяги та за 55 км на Пд. Зх. від Харкова. Авто­станція. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Київ, Харків, Полтава, Кірово­град, Черкаси, Канів, Олександрія, райцентрами Нова Водолага, Коломак, Чутове, с-щами Старий Мерчик, Ковʼяги та 16-ма селами Валків. р-ну. Площа 11,3 км². Насел. 10 381 особа (2001, складає 94,1 % до 1989), пере­важно українці. В. є одним із най­старіших поселень Слобід. України. У серед. 1-го тис. до н. е. на тер. сучас. В. існувало скіф. поселе­н­ня. Вперше згадуються в «Естракті про слобідські полки» (1555) та в «Книге, глаголема большой чертеж» (1627). Тут, на Мурав. шляху, моск. цар І. Грозний заснував по­стійну сторож. охорону з невеликим укріпле­н­ням. Це була найвід­даленіша сторож. точка Моск. держави, далеко висунута в степ від ві­домих тоді міст. 1638 валків. землі ві­ді­йшли до Польщі. 1645, 1646, 1680, 1691, 1699 та 1711 за­знали спустошливого набігу татар. 1646 тут збудовано острог. 1647 В. ві­ді­йшли до Моск. держави, а 1660 заселені «черкасами», тобто вихідцями з центр. укр. земель. 1661–1765 — сотен­не містечко Харків. слобід. козачого полку. 1665 містечко було пере­несене на береги р. Мжа, де воно стоїть і нині. 1780 В. на­дано статус повіт. міста. На поч. 20 ст. були охоплені чисел. селян. пов­ста­н­ням. Від 1923 — райцентр, від 1938 — місто рай. під­порядкува­н­ня. Мешканці В. за­знали голоду 1932–33. Від 19 жовтня 1941 до 16 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. В. були важливим стратег. пунктом у системі оборони німців (т. зв. Мжинський рубіж, що закривав цілу сітку шляхів). Серед найбільших під­приємств — дослід. завод Фіз.-тех. ін­ституту низьких т-р НАНУ, молокозавод, завод буд. виробів, хлібозавод, приватне під­приємство з виробництва харч. продуктів «ГАЛС». У цілому ряді агрофірм та КСП працює роз­галужена мережа цехів з пере­робки с.-г. продукції, торг. закладів. У В. — заг.-осв. школа, ліцей, 3 дитсадки, школа мистецтв з муз., худож. та гончар. від­діл.; лікарня, поліклініка; Нар. Дім «Іскра», 2 б-ки; від­діл. 5-ти банків; готель. Десятьом колективам худож. самодіяльності присвоєно почесне зва­н­ня «народний». Діє Валківський крає­знавчий музей. Стало традиційним проведе­н­ня у В. обл. фестивалів фольклор. колективів «Валківська толока» та Всеукр. фестивалю ветеран. хорів. Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Встановлено памʼятник П. Грабовському; мемор. комплекс жертвам воєн. дій 1918– 20; меморіали Слави воїнам-визволителям, воїнам Степового фронту — «Танк Т-34» та «Дідова долина», де поховано понад 2 тис. осіб, роз­стріляних фашистами. З В. повʼязані життя і діяльність багатьох видат. людей України. Зокрема, ще у 18 ст. торував тут стежки мандрів. філософ-просвітитель Г. Сковорода, роз­вивали свій дар літератор І. Вернет та поет В. Кулик (19 ст.). У В. народилися математик, ректор Харків. університету (1837–39) А. Па­вловський, гістолог, д-р вет. н. М. Пилипенко, фахівець у галузі лісівництва М. Ткаченко; письмен­ник П. Панч, літературо­знавець І. Момот; майстер худож. кераміки Ф. Гнідий, скульптор А. Дараґан; нар. арт. УРСР М. Ча­стій; генерал Армії УНР М. Пере­сада-Суходольський, Герой Радянського Союзу В. Коляда.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю