Вантух Мирослав Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ВА́НТУХ Мирослав Михайлович (18. 01. 1939, с. Великосілки Кам’янко-Струмилів., нині Кам’янка-Бузького р-ну Львів. обл.) — хореограф, педагог. Чоловік Валентини, батько Галини Вантухів. Академік АМУ (1996). Професор (1998). Народний артист УРСР (1977) та РФ (2003). Герой України (2004). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1995, 1999, 2003). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2009), 4-го (2010), 3-го (2024) ступ. Відзнака Президента України «Національна легенда України» (2021). Закін. Львів. культ.-осв. училище (1958; викл. В. Дяконов), Академію сусп. наук у Москві (1977). Працював у львів. закладах культури (1958–61). Засн. і худож. кер. (1962–80) Львів. ансамблю танцю «Юність»; від 1980 — худож. кер. і дир., від 2002 — ген. дир.–худож. кер. Нац. засл. ансамблю танцю України ім. П. Вірського, при якому 1992 разом з дружиною створив Дит. хореогр. школу. Від 2002 — голова Всеукр. хореогр. спілки. Автор хореогр. композицій: «Російська сюїта» (1980), «Карпати» (1983), «У мирі та злагоді» (1985), «Український чоловічий танець з бубнами» (1986), «Літа молодії» (1994), «Українське вітання» (1995), «Гуцулка» (1998), «Волинські візерунки», «Україно моя, Україно» (обидві — 1999), «Циганський танок» (2000), «Весняний козачок» (2003). Поставив танці в операх «Катерина» М. Аркаса (1957), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1958), «Назар Стодоля» К. Данькевича (1961) у Львів. театрі опери та балету. Продовжуючи традиції П. Вірського, утверджує масштабні хореогр. картини, широко використовує здобутки нац. нар.-сценіч. танцю, театралізує фольклор і збагачує хореогр. форми. У композиціях майстерно поєднує нар. мелос і лексику сучас. хореографії. Гастролював із ансамблем у бл. 40-а країнах світу.

Завантажити статтю