Василевський Пантелеймон Казимирович

ВАСИЛÉВСЬКИЙ Пантелеймон Казимирович (справж. — Блажунь Пантелеймон Микола­йович; 04. 12. 1922, с. Пахутинці, нині Волочис. р-ну Хмельн. обл.) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Закін. Львівський університет (1970). У 1930 разом із сімʼєю засланий як «куркуль» до Архангел. обл. (РФ), звідки був викуплений родичами і повернутий на Україну. 1933 родина втекла від голодомору в Росію. 1935 усиновлений литовцем К. Василевським. Від 1937 жив на Кубані, навч. у Донському політех. ін­ституті (м. Новочеркаськ). Від вересня 1941 — на фронті, був важко поранений, потрапив у полон. У серпні 1942 втік із полону і за сприя­н­ня українців у м. Єйськ (Кубань) вступив до пд. Похід. групи ОУН. Виконував зав­да­н­ня ОУН на Кубані і в Маріуполі, у липні 1944 брав участь у створен­ні в гір. р-нах Кубані першої сотні УПА (криптонім КоПА — Козац. пов­стан. армія, командир А. Плетінь, псевдо — Шум). Навесні 1946 від­рядж. на Поді­л­ля і Буковину. У липні 1948 заарешт. і восени засудж. військ. трибуналом до 25 р. таборів з від­правкою у Мінлаг (м. Інта, РФ), де 1950 вдруге засудж. до 25 р. за участь у створен­ні табір. пов­стан. організації «Пів­нічне сяйво» і від­правлений на Колиму в Берлаг, де став інвалідом 1-ї групи. Після звільне­н­ня і реабілітації у 1956 працював на Кубані, від 1965 — у Дрогобичі. Автор числен. публікацій у пресі України з новіт. історії (діяльність ОУН– УПА, події в ГУЛАГу), крає­знавства Кубані та Прикарпа­т­тя, серед них — «На захист українського національного прапора» // «Дзвін», 1990, № 9; «Гекатомба голоду в Україні 1932– 33 рр.: Спогади-роз­шуки» // «Сучасність», 1991, № 6; «Кубань — дочка України. Ч. 1. На Кубань через тайгу і Росію: Спогади з 1933– 37 рр.» // «Україна в минулому», 1995, № 7. Опублікував кн. спогадів: «В імʼя України: Кубань, Буковина, Колима (Спогади і бібліо­графія)», «Із спогадів» (обидві — Л., 2000). Член Братства ОУН– УПА.

Я. Д. Ісаєвич

Завантажити статтю