Василенко Костянтин Прокопович
ВАСИЛÉНКО Костянтин Прокопович (02. 04. 1877, с. Есмань, нині смт Червоне Глухів. р-ну Сум. обл. — 1938, за ін. даними — червень 1941, Вінниця) — політичний діяч, публіцист. Брат М. Василенка. Член РСДРП (1898). Закін. Київський університет (1902). У тому ж році був заарешт. за рев. діяльність та висланий із Києва. Повернувшись 1905, співпрацював у г. «Киевское слово», «Киевские отклики», «Киевский голос», «Киевская мысль» (1910–18 — чл. редколегії та пом. ред.). Від травня 1917 до січня 1918 — голова Київ. обл. комітету РСДРП (меншовиків), гласний Київ. міської думи; водночас від червня 1917 до квітня 1918 — чл. Малої ради; від 8 серпня 1917 — чл. УЦР; 12 вересня — 2 жовтня 1917 — Ген. секр. праці УЦР; 12 жовтня — 17 листопада 1917 — комісар Тимчас. уряду в Києві. У січні 1918 вийшов зі складу РСДРП (меншовиків) і відійшов від політ. діяльності. 1922–23 — співроб. Комісії звичаєвого права ВУАН. У 1923 був заарешт. у сфальсифіков. справі Київ. обл. центру дій. В ув’язненні працював діловодом центр. амбулаторії при лікарні виправних трудових установ Києва (1925–29), на засланні у Сибіру — рахівником колгоспу (1930–31) та міжрайон. контори «Союзм’ясо» (1931– 32). Від 1933 — гол. бухгалтер бучан. цегелень. У 1937 повторно заарешт., розстріляний. 2002 у Києві видано «Статті, спогади, листування» В. у 2-х ч.
Рекомендована література
- Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. К., 1998;
- Дроздовська О. Василенко Костянтин Прокопович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6.
Завантажити статтю
Людина 
