Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна
ПОЛО́НСЬКА-ВАСИЛЕ́НКО Наталія Дмитрівна (31. 01(12. 02). 1884, Харків — 08. 06. 1973, м. Дорнштадт, Німеччина) — історик, археолог, архівіст. Дочка Д. Меньшова, дружина М. Василенка та О. Моргуна. Доктор історичних наук (1940), дійсний член НТШ (1947) і УВАН (1948). У 1900 закінчила Фундуклеївську жіночу гімназію, 1911 — історико-філологічне відділення Вищих жіночих курсів (учениця М. Довнар-Запольського) у Києві, де від 1912 й працювала. 1916 обрана приват-доцентом Університету святого Володимира у Києві (стала однією з перших жінок на цій посаді), де також завідувала музеєм старожитностей (1918–20). Брала участь у археологічних розкопках у Києві під керівництвом В. Хвойки. Дійсний член Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва (1911), Історичного товариства Нестора-літописця (1912), Таврійської ученої архівної комісії (1916). Викладала на Вищих жіночих курсах А. Жекуліної (1917–20); водночас — одна із фундаторів та вчений секретар Київського археологічного інституту (1917–24); від 1924 — у ВУАН, де працювала під керівництвом Д. Багалія, зокрема від 1929 — завідувач відділу діячів гетьманської доби Комісії для складання біографічного словника українських діячів, 1929–34 — вчений секретар Комісії для виучування соціально-економічної історії України, 1930–34 — дійсний член Археографічної комісії; 1925–27 — архівний реєстратор і помічник ученого архівіста Київського центрального архіву давніх актів. 1934–38 — науковий співробітник рукописного відділу Всенародної бібліотеки України; 1938–41 — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (обидва — Київ); за сумісництвом 1940–41 — професор Київського університету. Під час німецької окупації Києва від 1941 очолювала Археологічний інститут і Центральний архів давніх актів, 1942 — співробітник Музею-архіву переходової доби Києва. 1943 виїхала до Львова, звідти — за кордон. Професор (від 1944), декан філософського факультету (1966) УВУ; водночас — професор Української православної академії (1946) у м. Мюнхен (Німеччина). Дійсний член Українського історико-філологічного товариства у Празі (1943), Церковно-археографічної комісії (1944 — у Львові, від 1946 — у Мюнхені), Українського історичного товариства (1965; очолювала його Мюнхенську філію). Спеціалізувалася на питаннях історії Південної України 18 ст. Досліджувала архіви Києва, Одеси, Сімферополя, м. Феодосія (нині АР Крим), Москви. Авторка біографічних нарисів про визначних українознавців та діячів культури, низки статей в ЕУ, мемуарів, доведених до 1918 (надруковані 2011 у Києві). У Києві та Дніпрі її ім’ям названо вулиці.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Культурно-исторический атлас по русской истории. Т. 1–3. К., 1913; Теорія III Риму в Росії протягом XVIII та XIX століть. Мюнхен, 1951 (на обкладинці — 1952); Українська Академія наук. Ч. 1–2. Мюнхен, 1955–58; Процес «Центра дій» 1924 р. Мюнхен, 1956; Особливості Української Православної Церкви // Укр. збірник. Т. 14. Мюнхен, 1958; Заселення Південної України в XVIII ст. Мюнхен, 1960; Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків // Зап. НТШ. 1962. Т. 173; Дві концепції історії України і Росії. Мюнхен, 1964; Ukraine-Rus and Western Europe in 10th–13th Centuries. 1964; Історичні підвалини УАПЦ. Мюнхен, 1964; Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. Т. 1– 2. Мюнхен, 1965–67; Видатні жінки України. Мюнхен, 1969; Українська історіографія. Мюнхен, 1971; Історія України. Т. 1–2. Мюнхен, 1972–76; К, 1992; 1995.
Рекомендована література
- Винар Л. Професор Н. Полонська-Василенко і Українське Історичне Товариство // Укр. історик. 1969. № 1–3;
- Герус-Тарнавецька І. Наталія Полонська. Вінніпеґ, 1974;
- Білокінь С. І. Н. Д Полонська-Василенко — історик, філософ, біограф // Книжник. 1991. № 4;
- Ульяновський В. І. Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко-Моргун: Сторінками життєпису // Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Т. 1. К., 1995;
- Верба І. В. Життя і творчість Н. Д. Полонської-Василенко (1884–1973). К., 2000, Ніжин, 2008.
Завантажити статтю
Людина 
